Автівки-«пенсіонери» виглядають краще, ніж «замолоду»
У Львові мисливець за ретро-”тачками” робить «лялечок» з колись знищених машин
У колекціонера зі Львова Олексія Бориска дві раритетні автівки: «Застава» — народний автомобіль колишньої Югославії — і рідний «Запорожець». У рисах «горбатого» легко вгадується її іноземний родич. Хоч у конструкції є багато спільних рис, це різні авто.
Блакитний «Запорожець» якраз святкує 55-річчя. Гаражний брат «горбаня» молодший на рік. Нині ретро-машини виглядають краще, ніж «замолоду». «Заставу» власник буквально «воскресив». З 80-их вона іржавіла на одній з вулиць Львова.
«Її донищили до такого стану, що коли я її купував, це був кузов без вікон і без запчастин. Моя дружина сказала, що я не дружу сам з собою, купуючи такі розвалюхи», — розповів власник машин Олексій Бориско.
«Воскрешали» «Заставу» два роки. Складали як франкеншейна, з двох машин. Мав клопіт з документами — такої моделі не було в автореєстрах. «Запорожець» був на ходу, тому його реставрували лише рік. «Горбатий» приїхав у рідкісному оригінальному кольорі.
Харизматичний «Запорожець» габаритніший за свого лимонного родича. Навіть колеса на «горбатому» 13-го радіусу, а на крихітній «Заставі» — рідкісні 12-тки. Дві автівки — задньомоторні, однак з різними «нутрощами».
У «Заставі» багажне відділення, як і в «Запорожці», спереду. Вміщаються лише інструменти і невелику валізку. У багажнику «Запорожця» впадає у вічі гумова грілка, яка виконує функцію омивача — це «рідна» деталь.
Характерні двері обох автівок кріпляться на задні петлі.
«Відчиняються проти руху. У мене зріст 192, сідаю в салон без проблем. Але є великий мінус. Ці двері в Європі називали „суїцидними“, бо якщо перезачиняти двері під час руху, то потік вітру пасажира з машини „евакуйовує“…», — каже Олексій.
Салон «Запорожця» — спартанський, немає навіть ременів безпеки. В машині може поміститись четверо людей. Їхати цим авто нині складно. Стежить за дорогою водій крізь крихітне дзеркало в салоні і ще одне на крилі. Зберегли реставратори й класичну мінімалістичну панель.
«Для того, що переключити дальнє світло фар, треба лівою ногою натиснути на кнопочку під педаллю. У мене нога 45-го розміру, тож, щоб включити дальнє світло, треба повністю сконцентруватися на лівій нозі», — розповів Олексій.
Панель управління «Застави» теж аскетична. Зліва від керма лише 2 перемикачі — поворотів і габаритів світла. В салоні «Застави» відновили всі оригінальні деталі. На панелі виблискує хромована попільничка — «фішка» авто. Імпортний «горбань», каже власник, відчутно комфортніший.
«Горбатого Запорожця» Олексій придбав у 2010-му році за 2500 доларів. «Заставу» — шість років потому за майже 2 тисячі гривень. Скільки грошей йде на «апгрейд» та утримання обох авто, розповідати відмовився.
«Я не можу вам сказати, тому що хочу продовжити співіснування зі своєю коханою дружиною. Наші жінки ніколи не знають, скільки ми в ті машини вкладаємо. Якби вони знали, то були б проблеми», — усміхається Олексій.
Автівки нині представляють місцевий клуб ретро-машин «ЗАЗ Козак» і часто беруть участь в автопробігах. Ретро-«тачки» живуть повноцінним життям і на пенсію поки не збираються.
Читайте також: «Скажений Макс» по-львівськи
