«Коли чоловіки освідчуються у небі – жодна не відмовляє» (фото, відео)
Хочете «обійняти хмари» – сідайте у повітряну кулю!
Цими вихідними вдалося політати на повітряній кулі. Романтика розпочинається задовго до польоту, адже прибути на місце злету потрібно вдосвіта. Будильник задзвенів о 5-й ранку, а вже о 7-й ми, як й інші майбутні повітроплавці, стояли у полі біля Свірзького замку.
Жовтневий ранок видався морозним, промені сонця на інеї додавали особливої атмосфери…
Пілоти з командами розпочали свою справу: вивантажували кошики, розкладали полотно і ставили газові прилади, аби наповнити теплим повітрям кулю. Один момент — і всі пасажири вийшли з теплих автівок, щоб знимкувати (не)звичний ранок.
«Вітаю на борту! Можете вільно пересуватись по салону», — жартує наш пілот Тарас Рубель.
«Салон» — це кошик, де, окрім чотирьох пасажирів і пілота, вмістилось паливо — 4 балони газу (200 літрів). Його вистачає на 40−50 хвилин польоту, залежно від вітру. Цим і пояснюється висока вартість польоту, адже левова частка вартості послуги йде на оплату пального.
— Почуваюся птахом, коли відриваюсь від землі, — розповідає на висоті 800 метрів пілот. — Море емоцій у небі, — пригадує свій перший самостійний політ. — Перший раз рукою обійняв хмари.
Тарас Рубель за освітою ландшафтний дизайнер, і «земля» — його основна робота, однак зараз йому до снаги небо, тож все частіше задумується, аби повністю «віддатися» кулі. Щоб стати пілотом, потрібно пройти навчання тривалістю один рік і отримати сертифікацію. Однак в Україні техогляду не отримують: професійні повітроплавці роблять його у Литві. У Західній Україні — шість сертифікованих пілотів, і це, вважається, багато для нашого регіону.
Але навіть після отримання ліцензії, купівлі обладнання не можеш самостійно підніматись у небо. Щоразу перед польотом потрібно отримати «добро» від диспетчера, який потім на радарах буде бачити кулю як маленьку цятку.
«Зараз ми на висоті пташиного польоту, фотографуйте, бо далі піднімемось на висоту орла», — жартує пілот, наче орел не птах.
Час від часу пілоти між собою перегукуються, в рації чутно, як отримують насолоду від польоту. Свірзький замок змінюється на краєвиди лісів, а далі плесо засіяних полів…
«Високий сезон влітку, але можна літати і зимою. Часто чоловіки роблять пропозицію під час польоту, щонайменше раз на тиждень. І жодна не відмовила», — розповідає Тарас.
40 хвилин неперевершених вражень у небі! Приземлення було м’яке. Команда відстежила нас за GPS і вже взялася до роботи: кулю потрібно «здути», а кошик затягнути у причіп. На цьому ж атракція не закінчується.
«Посвячується у повітроплавці пані Ольга», — говорить пілот, підпаюючи пасмо мого волосся і гасячи у шампанському. Такою є традиція посвяти. На пам’ять. Хоча і без посвяти прогулянка у небі на повітряній кулі запам’ятається на все життя!
Читайте також: «Франкенштейн» їздить у чотири боки!
