Передплатити Підтримати

«Коли чоловіки освідчуються у небі – жодна не відмовляє» (фото, відео)

Хочете «обійняти хмари» – сідайте у повітряну кулю!


Фото Юрія Пляцушка

Цими вихідними вдалося політати на повітряній кулі. Романтика розпочинається задовго до польоту, адже прибути на місце злету потрібно вдосвіта. Будильник задзвенів о 5-й ранку, а вже о 7-й ми, як й інші майбутні повітроплавці, стояли у полі біля Свірзького замку.

Жовтневий ранок ви­дався морозним, про­мені сонця на інеї дода­вали особливої атмосфери…

Фото Юрія Пляцушка

Пілоти з командами розпоча­ли свою справу: вивантажували кошики, розкладали полотно і ставили газові прилади, аби на­повнити теплим повітрям кулю. Один момент — і всі пасажири вийшли з теплих автівок, щоб знимкувати (не)звичний ранок.

Фото Юрія Пляцушка
Фото Юрія Пляцушка

«Вітаю на борту! Можете вільно пересуватись по сало­ну», — жартує наш пілот Тарас Рубель.

«Салон» — це кошик, де, окрім чотирьох пасажирів і пілота, вмістилось паливо — 4 балони газу (200 літрів). Його вистачає на 40−50 хвилин польоту, залеж­но від вітру. Цим і пояснюється висока вартість польоту, адже левова частка вартості послуги йде на оплату пального.

— Почуваюся птахом, коли відриваюсь від землі, — розпові­дає на висоті 800 метрів пілот. — Море емоцій у небі, — пригадує свій перший самостійний по­літ. — Перший раз рукою обійняв хмари.

Фото Юрія Пляцушка

Тарас Рубель за освітою ландшафтний дизайнер, і «зем­ля» — його основна робота, од­нак зараз йому до снаги небо, тож все частіше задумується, аби повністю «віддатися» кулі. Щоб стати пілотом, потріб­но пройти навчання триваліс­тю один рік і отримати сертифі­кацію. Однак в Україні техогляду не отримують: професійні пові­троплавці роблять його у Литві. У Західній Україні — шість сер­тифікованих пілотів, і це, вважа­ється, багато для нашого регіо­ну.

Але навіть після отриман­ня ліцензії, купівлі обладнання не можеш самостійно підніма­тись у небо. Щоразу перед по­льотом потрібно отримати «до­бро» від диспетчера, який потім на радарах буде бачити кулю як маленьку цятку.

«Зараз ми на висоті пташиного польоту, фо­тографуйте, бо далі підніме­мось на висоту орла», — жартує пілот, наче орел не птах.

Час від часу пілоти між собою перегукуються, в рації чутно, як отримують насолоду від польо­ту. Свірзький замок змінюється на краєвиди лісів, а далі плесо засіяних полів…

Свірзький замок. Фото Юрія Пляцушка
"Серце" кулі. Фото Юрія Пляцушка
Фото Юрія Пляцушка

«Високий сезон влітку, але можна літати і зимою. Часто чо­ловіки роблять пропозицію під час польоту, щонайменше раз на тиждень. І жодна не відмови­ла», — розповідає Тарас.

40 хвилин неперевершених вражень у небі! Приземлення було м’яке. Команда відстежи­ла нас за GPS і вже взялася до роботи: кулю потрібно «здути», а кошик затягнути у причіп. На цьому ж атракція не закінчуєть­ся.

Фото Юрія Пляцушка
Фото Юрія Пляцушка
Фото Юрія Пляцушка

«Посвячується у повітроплав­ці пані Ольга», — говорить пі­лот, підпаюючи пасмо мого во­лосся і гасячи у шампанському. Такою є традиція посвяти. На пам’ять. Хоча і без посвяти про­гулянка у небі на повітряній кулі запам’ятається на все життя!

Фото Юрія Пляцушка

Читайте також: «Франкенштейн» їздить у чотири боки!