«Коли чоловіки освідчуються у небі – жодна не відмовляє» (фото, відео)

Хочете «обійняти хмари» – сідайте у повітряну кулю!

Цими вихідними вдалося політати на повітряній кулі. Романтика розпочинається задовго до польоту, адже прибути на місце злету потрібно вдосвіта. Будильник задзвенів о 5-й ранку, а вже о 7-й ми, як й інші майбутні повітроплавці, стояли у полі біля Свірзького замку.

Жовтневий ранок ви­дався морозним, про­мені сонця на інеї дода­вали особливої атмосфери…

Фото Юрія Пляцушка
Фото Юрія Пляцушка

Пілоти з командами розпоча­ли свою справу: вивантажували кошики, розкладали полотно і ставили газові прилади, аби на­повнити теплим повітрям кулю. Один момент — і всі пасажири вийшли з теплих автівок, щоб знимкувати (не)звичний ранок.

Фото Юрія Пляцушка
Фото Юрія Пляцушка
Фото Юрія Пляцушка
Фото Юрія Пляцушка

«Вітаю на борту! Можете вільно пересуватись по сало­ну», — жартує наш пілот Тарас Рубель.

«Салон» — це кошик, де, окрім чотирьох пасажирів і пілота, вмістилось паливо — 4 балони газу (200 літрів). Його вистачає на 40−50 хвилин польоту, залеж­но від вітру. Цим і пояснюється висока вартість польоту, адже левова частка вартості послуги йде на оплату пального.

— Почуваюся птахом, коли відриваюсь від землі, — розпові­дає на висоті 800 метрів пілот. — Море емоцій у небі, — пригадує свій перший самостійний по­літ. — Перший раз рукою обійняв хмари.

Фото Юрія Пляцушка
Фото Юрія Пляцушка

Тарас Рубель за освітою ландшафтний дизайнер, і «зем­ля» — його основна робота, од­нак зараз йому до снаги небо, тож все частіше задумується, аби повністю «віддатися» кулі. Щоб стати пілотом, потріб­но пройти навчання триваліс­тю один рік і отримати сертифі­кацію. Однак в Україні техогляду не отримують: професійні пові­троплавці роблять його у Литві. У Західній Україні — шість сер­тифікованих пілотів, і це, вважа­ється, багато для нашого регіо­ну.

Але навіть після отриман­ня ліцензії, купівлі обладнання не можеш самостійно підніма­тись у небо. Щоразу перед по­льотом потрібно отримати «до­бро» від диспетчера, який потім на радарах буде бачити кулю як маленьку цятку.

«Зараз ми на висоті пташиного польоту, фо­тографуйте, бо далі підніме­мось на висоту орла», — жартує пілот, наче орел не птах.

Час від часу пілоти між собою перегукуються, в рації чутно, як отримують насолоду від польо­ту. Свірзький замок змінюється на краєвиди лісів, а далі плесо засіяних полів…

Свірзький замок. Фото Юрія Пляцушка
Свірзький замок. Фото Юрія Пляцушка
"Серце" кулі. Фото Юрія Пляцушка
"Серце" кулі. Фото Юрія Пляцушка
Фото Юрія Пляцушка
Фото Юрія Пляцушка

«Високий сезон влітку, але можна літати і зимою. Часто чо­ловіки роблять пропозицію під час польоту, щонайменше раз на тиждень. І жодна не відмови­ла», — розповідає Тарас.

40 хвилин неперевершених вражень у небі! Приземлення було м’яке. Команда відстежи­ла нас за GPS і вже взялася до роботи: кулю потрібно «здути», а кошик затягнути у причіп. На цьому ж атракція не закінчуєть­ся.

Фото Юрія Пляцушка
Фото Юрія Пляцушка
Фото Юрія Пляцушка
Фото Юрія Пляцушка
Фото Юрія Пляцушка
Фото Юрія Пляцушка

«Посвячується у повітроплав­ці пані Ольга», — говорить пі­лот, підпаюючи пасмо мого во­лосся і гасячи у шампанському. Такою є традиція посвяти. На пам’ять. Хоча і без посвяти про­гулянка у небі на повітряній кулі запам’ятається на все життя!

Фото Юрія Пляцушка
Фото Юрія Пляцушка

Читайте також: «Франкенштейн» їздить у чотири боки!

Схожі новини