Політ триває близько двох секунд…

Керівниця відділу маркетингу з роуп-джампінгу Вікторія Качмар у цей момент якраз була нагорі (у перекладі з англійської rope jumping — стрибки на мотузці). Вікторія навіть побачила мене з висоти, коли я їй помахала.

Підходимо з Вікторією до місця, куди власне приземляються люди. Я мала можливість розпитати кількох дівчат і хлопців про їхні враження від стрибка. Вільне падіння під час стрибка триває близько двох секунд. Як мені пояснили, все залежить від ваги, вітру, техніки стрибка тощо.

— Кохана дівчина подарувала мені сертифікат на стрибок, — каже Саня. — Тож вибору у мене не було (усміхається. — Авт.). Спочатку не було страшно, але потім, коли летиш, з’являються дивні відчуття… Дихати стає важко.

Дівчина Сашка, Настя, теж стрибала.

— Зробити перший крок не було складно, але потім, «по дорозі», було враження, що я «вмираю», — не приховує своїх емоцій дівчина. — Висоти я не боюся. Про стрибок не шкодую, думаю, ще раз би спробувала.

— Висота цієї будівлі - 45 метрів. Це, по суті, 14-й поверх, — продовжує розмову Вікторія. — Бачите, є дві мотузки, які дублюються. Якщо б з однією щось сталося, є друга мотузка. Людям одягають дві системи безпеки. Одну через ноги, іншу — на спинний корсет, тому це безпечно.

Мотузки витримують навантаження до 2600 кг. А максимально допустима вага клієнта — 120 кг.

Вікторія розповідає: більшість їхніх клієнтів — молоді люди до 30 років. Чим людина старша, тим їй важче на це наважитися — такими є «закони» екстремальних видів спорту. Стрибають з висотки також діти, але обов’язково у присутності батьків. Наймолодший клієнт, який стрибав, мав 9 років. Один військовий стрибнув уже шість разів! А ось вагітним стрибати не рекомендують. А також тим, у кого епілепсія чи людина після операції.

За словами Вікторії, усе їхнє обладнання сертифіковане. Його тестували на цій будівлі протягом двох місяців. Загалом, працюють у цьому бізнесі з 2012 року, окрім стрибків, організовують також сплави на каяках, катання на мотоциклах та інші екстремальні розваги (загалом надають понад сто послуг).

Цієї миті біля мене приземлився хлопець.

— Дівчина жартома сказала, що хоче стрибнути. А я жартів не розумію, — каже з усмішкою Андрій. — Але я одразу сказав інструкторам, щоб мене штовхнули… Щоб я не стояв і себе не накручував.

— Ми хочемо, щоб люди стрибали самі. Але якщо людина не може наважитися, то інструктори легенько підштовхують, — пояснює Вікторія.

— Я у той момент навіть не дихав, — продовжує розмову Андрій. — Коли стрибаєш, ні про що не думаєш. А потім відчувається кайф!
Вартість стрибка — 1000 грн (за попередньою реєстрацією та із завдатком 300 грн). Якщо оплата на місці - 1200 грн. У ціну входить також фото (відео можна замовити додатково).

На кожен наступний стрибок тут діє знижка. Якщо наважитеся стрибнути четвертий раз підряд, то стрибок буде безкоштовним. До речі, усі, хто працює у цій компанії, такі стрибки здійснювали — мають не зі слів знати, яку послугу надають… Перший стрибок завжди робить хтось із команди — бо це важливо для довіри клієнтів, що все зроблено правильно і безпечно.

…Підіймаємося з Вікторією ліфтом на 12-й поверх. А далі невеликими сходами — на дах будівлі. Світить сонце, теплий вітерець… Відкривається чудова панорама Львова. Дуже круто! Але у мене ноги трохи підкошуються, якщо чесно. Я би, мабуть, не стрибнула…

Бачу, як до стрибка готується хлопчик, який прийшов з батьком-військовим. Тато каже, аби син зібрався з емоціями і нарешті стрибнув. Малий вагається…

— Інструктори зазвичай жартують з клієнтами, щоби їх трішки розвеселити, — каже Вікторія. — Коли люди питають, чи були нещасні випадки, інструктори відповідають: «Сьогодні ще ні…».

Інструктор Сергій розповідає, що у нього за плечима близько 30 стрибків. Він — спортсмен-екстремал. Максимальна висота, з якої стрибав у Києві, — 89 метрів.

— Люди після стрибка ніби перероджуються, — каже Вікторія. — Хтось кричить. Хтось ні, бо перехоплює подих… Це все індивідуально. Дехто матюкається, маму кличе або Бога (усміхається. — Авт.). Люди вивільняють увесь негатив, який був всередині… Стискав їх. Після стрибка щасливі, усміхаються.

Запитую Сергія, чи довго люди наважуються на стрибок?

— Найдовше стояла 47-річна жінка, — каже Сергій. — 21 хвилину! Стрибнула, коли ми їй допомогли.

Хлопчик нарешті стрибнув. Готується до стрибка батько-військовий. Стрибає на моїх очах. Робить це швидко, не вагається. На обличчі - усмішка. А у мене аж мороз по шкірі…

— Усім страшно стрибати, — каже Вікторія. — І це нормально! Людина сьогодні робить цей крок — стрибає, а завтра, наприклад, наважиться познайомитися з дівчиною або отримає підвищення до зарплати. Це додає їй упевненості!

— Або відправить когось услід за «кораблем…» — кажу.

— Це теж можливо… Багато хто приходить переборювати страх висоти і дуже задоволений, дякує. Багато молодих людей справді «по приколу» це роблять, щоб мати спогади. Такі речі запам’ятовуються на все життя!

— Пам'ятаю свій перший стрибок на «Арені Львів», — веде далі Вікторія. — Стрибок тривав одну секунду. У мене в голові була думка: «Я не хочу вмирати молодою» (усміхається. — Авт.). Коли відчула, що мотузка мене зупинила, у мене була ейфорія. Я так кричала, так раділа, що жива!

Після стрибка у мене було емоційне перезавантаження.

Наостанок своїми враженнями від роботи поділився зі мною інструктор Назар. У нього близько 20 стрибків за плечима. Хлопець любить екстрим.

Запитую, що йому найбільше запам’яталося у його роботі, кому клієнти передають привіт перед стрибком? Оператор записує коротке відео-інтерв'ю.

Кілька разів передавали привіт котові, — каже з усмішкою Назар. І зауважує, що під час кожного стрибка відчуває різні емоції. «Такий собі „коктейль“, де страх поєднується з ейфорією та щастям», — каже інструктор.