Передплатити Підтримати

Унікальні мозаїки Газіантепа, фісташкова кава й храм, якому понад 12 тисячоліть (фото)

Усе це – на не звіданих туристами стежках Південно-Східної Туреччини


Найстаріший у світі храм Гобеклітепе, який збудований на 7 тисяч років раніше від єгипетських пірамід! Фото автора

У Південно-Східній Туреччині є неймовірної краси місто Газіантеп, до якого наразі не витоптані туристичні стежки. Мені ж пощастило там побувати на запрошення туристичних фірм SV-Travel-Lviv та Carettatour. У перший день нашої подорожі страшенно дивувало, що місцеві дивилися на нашу маленьку українську групу як на прибульців з іншої планети — таке собі НЛО. Навіть у місцевому ресторані дівчата підходили і, тицяючи пальцями у свої смартфони, жестами просили дозволу з нами сфотографуватися…

Перше враження про Га­зіантеп — два в одному. Тобто це поєднання сучас­ності і старовини. Величні будів­лі зі скла і бетону втиснуті се­ред старовинних будиночків на автентичних вуличках, час на яких ніби завмер ще кілька сто­літь тому… За словами нашого гіда Мустафи, перші поселен­ці на території сучасного Газіан­тепа з’явилися понад 5,5 тисячі років тому.

Сьогодні цей регіон дуже важливий для Туреччини. Бо саме тут виготовляють понад 80% килимових виробів у краї­ні, збирають понад 75% фіста­шок, вирощують 70% булгуру. А ще саме тут виробляють манку, макарони, пшеничне борошно. Зрештою, те, що росте в околи­цях Газіантепа, можна побачи­ти у міжряддях місцевих ринків. Ба більше, тут мало не на кож­ній вуличці — ринок. Такої кіль­кості сирих, сушених і смажених фісташок я не бачила ніколи. А на довжелезних шнурах висять сушені баклажани і перці. Мустафа розповів, що це такий собі напівфабрикат, який господиня кидає у гарячу воду, а потім на­чиняє їх фаршем. Це як у нас голубці або фаршировані перці.

На довжелезних шнурах висять сушені баклажани і перці. Фото автора

Життя на ринку вирує. На яскравих прилавках — аромат­ні трави і всілякі приправи, свіжі овочі і фрукти, турецькі солодо­щі. Ми пам’ятали, що на турець­ких ринках треба торгуватися. І це не соромно, бо робиться не лише для того, щоб зменши­ти вартість покупки, це — час­тинка народної культури турків. Фісташки коштують від 70 до 85 турецьких лір за кілограм (7−8 євро), але завдяки Мустафі нам вдалося купити за 55 лір, за таку ж ціну придбали і мигдальні го­рішки у виноградному сиропі. Смакота — словами не перека­зати! До речі, виміняти євро чи долари у Газіантепі — неможли­во. Там немає канторів. Можна хіба що у ювелірних крамничках. Як пожартував наш гід Мустафа Аккая, «не переживайте, гроші поміняєте у Мустафа-банку»… А поруч на базарі можна побачи­ти, як майстер чаклує над мід­ними виробами чи шиє шкіряне взуття. Так само, як і баклажани, на шнурках висять шкіряні «ба­летки» — до вибору до кольору.

Але не єдиною архітектурою і ринком славиться Газіантеп. Окрасою міста справедливо вважають Музей мозаїки «Зе­угма», який, за словами Мус­тафи, займає друге місце у сві­ті за кількістю і ексклюзивністю мозаїчних полотен. За 10 ро­ків з дня відкриття музей став не лише символом, а й локо­мотивом туризму міста. Тоб­то Газіантеп, про який знають у світі завдяки промисловості і кухні, останніми роками прива­блює туристів і завдяки розви­тку культури.

А з чого усе почалося? У 300 році до нашої ери один з гене­ралів Олександра Македон­ського — Салеукос Никатор І заснував місто на важливій у стратегічному плані місцині ріки Євфрат. І назвав його своїм іме­нем. Не буду вдаватися у по­дробиці — коли і кому місто пе­реходило у спадок або хто його завойовував. Такі подробиці можна знайти в Інтернеті. Та й запам’ятати назви непросто… Я свідомо «пропускаю» кілька сто­літь. Місто, що жило у римський період культурним життям, зго­дом було перейменоване у міс­то Зеугма, що у перекладі озна­чає «міст, місце переходу».

Розкопки в античному міс­течку розпочали 1992 року. Було знайдено багато мозаїк, настін­них картин та історичних речей часів Римської імперії. Сьогодні чверть стародавнього поселен­ня, що поблизу річки Євфрат, схована під водою. А про долю іншої частини міста можна лише здогадуватися з античних дже­рел і археологічних даних.

За словами Мустафи, Зеуг­ма була історичним містом у по­вному сенсі цього слова. Мозаї­ки, що збереглися, перенесено у спеціально збудований для цієї мети музей, який став од­ним із найбільших музеїв з точ­ки зору багатства його колекції.

Щойно ми увійшли у Музей мозаїки, були здивовані якістю робіт. Мозаїка виконана з ма­лесеньких шматочків камінчиків різного кольору. Але складаєть­ся враження, що перед тобою — килим або картина. Робота на­стільки тонка, я б навіть сказала, філігранна. Справжній витвір мистецтва. Зали облаштовані як суцільні кімнати, стіни і підло­га яких вкриті мозаїчним полот­ном. У мене досі перед очима величезна мозаїка — «Посейдон і підводне царство».

Величезна мозаїка – “Посейдон і підводне царство”. Фото автора

Усі мозаїки виконано за мо­тивами грецької міфології. Я не тонкий знавець мистецтва, але мушу зазначити, що обличчя і предмети виконані надзвичай­но фаховими майстрами. Нау­ковці підрахували: якщо скласти усі мозаїки в єдине полотно, то його площа становитиме 1700 квадратних метрів.

Не буду зупинятися на усіх мозаїках, однак не можу не роз­повісти про одну, яка заслуго­вує особливої уваги. Перлина експозиції — фрагмент мозаїки античного періоду, якій дали на­зву «Циганська дівчина». З цими фрагментами пов’язана ціка­ва історія. Безцінний шедевр виявили у 60-х роках ХХ століт­тя археологи-контрабандисти і переправили знахідку до США. Турецькій владі довелося бага­то попрацювати, щоб поверну­ти артефакти на «рідну землю». Для «Циганської дівчини» відве­дено окреме приміщення у му­зеї, і у неї є охорона. Як у Мони Лізи. Вона чимось і справді на­гадує Мону Лізу. Очима! Скла­дається враження, що очі ді­вчини ніби стежать за вами і дивляться вам у вічі, з якого боку ви б не стали.

Перлина експозиції – фрагмент мозаїки античного періоду, якій дали назву “Циганська дівчина”. Фото автора

Ми ще довго ходили музей­ними залами. А потім гід запро­сив нас на каву. У старій частині міста, поблизу входу на ринко­ву площу, є унікальна кав’ярня. Унікальність цього закладу, що став повноцінною «родзинкою» міста Газіантеп, полягає у тому, що він був збудований ще у 30-х роках ХVІІ століття. Вже чотири століття тому тут була кав’ярня! І сьогодні заклад не змінив сво­го призначення. Тут панує ав­тентична атмосфера. А ще тут за класичним рецептом готують смачнючу турецьку каву. Знає­те з чого? З фісташок! І коштує маленьке горнятко кави 10 лір (1 євро). Присмак кави досі від­чуваю у роті.

Фото автора

Кава у Туреччині значить ба­гато. За словами Мустафи, при каві люди можуть розкрити одне одному великі таємниці чи про­сто вилити душу. Тож кава у Ту­реччині займає почесне місце не лише як напій — кавою мож­на висловити думки чи почуття. До прикладу, батьки приходять зі своїм сином сватати дівчину у її дім. Якщо дівчина подасть гостям каву зі сіллю, значить, не хоче виходити заміж за цьо­го хлопця. Якщо ж подасть каву з цукром, вона його кохає. А ще, коли на каві багато піни, це означає, що гостеві подали якіс­ну каву. За словами Мустафи, якщо у дім прийшов небажа­ний гість, йому подадуть чай, а не каву. Ми також придбали таку фісташкову каву в одній з крам­ниць. Мабуть, я не вмію приго­тувати цей пахучий напій так, як у Туреччині, бо вдома ця кава мені не так смакує, як у старо­винній кав’ярні…

Приємно випити кави у старовинній кав‘ярні. Фото автора

Не можу не розповісти про пам’ятки архітектури, деяким з яких 12 тисяч років. Один з та­ких — найстаріший у світі храм Гобеклітепе, який ще називають «пузатою вершиною» через його форму. І знайшли цей храм ви­падково. Якийсь селянин знай­шов статуетку, і 1960 року вчені Стамбульського та Чиказького університетів почали експеди­цію, під час якої і виявили храм. Ну, а вже самими розкопками зайнялися 1995 року (тривають і досі. — Г. Я.).

Директор туристичної фірми SV-Travel-Lviv Світлана Мерзлова на території найстарішого у світі храму, де і досі тривають розкопки. Фото автора

Унікальність Гобеклітепе у тому, що він збудований на 7 ти­сяч років раніше від єгипетських пірамід! За словами Мустафи, «2017 року ці розкопки було вне­сено до списку Всесвітньої куль­турної спадщини ЮНЕСКО». На­разі відкопали лише 7 відсотків від загальної площі. На думку іс­ториків, колись люди навмисне засипали храм, щоб колись по­вернутися на це ж саме місце.

Редакція газети «Високий Замок» дякує туристичним фір­мам SV-Travel-Lviv та Cаrettatour за організацію цікавої подорожі.

Читайте також: Антіох велів молитися за нього, коли сходить сонце

  • You are here:
  • Високий Замок
  • Життя
  • Унікальні мозаїки Газіантепа, фісташкова кава й храм, якому понад 12 тисячоліть (фото)