Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

День у стилі «вестерн», ніч у геокуполі

В урочищі Гута Щирецька – справжнє ранчо з багатьма туристичними атракціями

Прекрасні краєвиди, катання верхи на конях, геокуполи, де можна зарядитися енергією… І це все — за 30 кілометрів від Львова, в урочищі Гута Щирецька, на території регіонального ландшафтного парку «Стільське Горбогір’я». Для любителів туризму таке єднання з природою — саме те, що надихає і заряджає.

Гута Щирецька відчинила свої двері, провівши фес­тиваль «Петрівка на ран­чо «Гута Щирецька». Чекали у гості 50 відвідувачів, а приїха­ло… 500. Провели фестиваль — і вмить стали популярними.

Разом з господарями, по­дружжям Володимира та Окса­ни Гентошів, прямуємо на Гуту стрийською трасою. І от перед нами вже мальовничі краєвиди. Тут зберігся пам’ятник св. Ан­тонію, є капличка св. Петра. Під горою Кам’яною б’є джерело св. Антонія. Кажуть, представ­ники сильної статі, які вип’ють цієї води, наберуться чоловічої сили… Зліва й справа від нас — Липова алея. Тут збереглася ще австрійська бруківка, прав­да, під шаром ґрунту. Сто років тому тут було польське село — церква, школа, будинки…

«У нас є п’ять підприємців, кожен має щось індивідуаль­не, — розповідає Володимир Гентош. — Уклали неформаль­ний договір і працюємо у межах проєктів „Львівське Опілля“ та „У пошуках золотої колиски“. Зараз буде прокладання марш­рутів екотуризму — для велоси­педних і піших прогулянок».

Подружжя Володимира та Оксани Гентошів — вихідців з Ми­колаєва — є власником Гути Щи­рецької. У них підростають двоє синів. Оксана та Володимир ви­рішили розвивати екотуризм, кінний та зелений туризм. Сини їм допомагають. І Гута Щирець­ка, яка вісім років була мислив­ською базою, перетворилася на затишну туристичну локацію.

У планах господарів — збуду­вати ресторан і готель. У ресто­рані будуть продукти виключно з Гути — свині, кролики, качки, риба, гриби, чай із липи. Уже за­раз тут є пасіка і апібудинок, де є сон на вуликах і ще багато різ­них цікавинок. Є два ставки, які збереглися ще з польських ча­сів. Один господарі розчисти­ли, і рибу можна вудити вже.

Володимир Гентош дослі­джує історію Гути Щирецької. Слово «Гута» пов’язане зі склом. За часів Австро-Угорської імпе­рії у Миколаївському районі (за­раз Стрийському) займалися виготовленням скла. У Гуті Щи­рецькій був колись кар’єр із по­кладами кварцового піску. Цей пісок звідси везли у село Пісоч­ну, де було виробництво скла.

Коли у 1939 році ці землі пе­рейшли до «совєтів», на тери­торії Гути організували колгосп, який проіснував аж до 1992 року. Тут вирощували баранів. Розповідали, їх було так багато, що ніхто не міг перелічити. 1992 року ферму хтось спалив…

Коли Гентоші сім років тому купили ці землі, почали відро­джувати їх з руїни. «Наша Гута хоч розташована у Богом за­бутому районі, але сюди при­їжджають на вихідні багато гостей. У цьому місці така енер­гетика. Гута притягує. Тут схо­дяться гори, струмочки і схо­дяться люди», — кажуть Гентоші. Є тут велика галявина, яка може вмістити до півтори тисячі осіб. Є ставки з рибою. Кролики, кач­ки, коні, свині, ставок, свіже по­вітря. У час карантину це було місце для самоізоляції родини Гентошів. Ще один плюс місце­вості — тут немає «державних» газу, світла і водопроводу. Усе натуральне, від природи. Є со­нячні батареї. Газ теж свій, яким машини заправляють. Вода — з джерела. Каналізація — своя.

Фото автора та з архіву Оксани й Володимира Гентошів
Фото автора та з архіву Оксани й Володимира Гентошів

Прямуємо до гостьового бу­динку. Чудовий краєвид відкри­вається вже з веранди. У залі камін, на стіні — мисливські тро­феї. Зал оформлено у стилі вес­терну. В окремій кімнаті — аму­ніція для коней. Є тут різні типи ковбойських сідел, які спеціаль­но замовляли в Америці. У бу­динку усі сучасні вигоди.

Чому саме коні? Ще 2015 року Володимир побачив сусі­да Остапа на конях і настільки захопився гривастими, що вже через два тижні купив двох ко­ней. «Мені вистачило лиш поба­чити коней, і я зрозумів, що це — моє. Ми їх обожнюємо, катає­мося, робимо з ними сімейні по­ходи. До нас приїжджає багато друзів, і ми їх заражаємо „віру­сом“ конярства», — розповідає Володимир.

Фото автора та з архіву Оксани й Володимира Гентошів
Фото автора та з архіву Оксани й Володимира Гентошів

Господар показує свою гор­дість — стайню, збудовану за власним проєктом на залиш­ках прибудов. Стайня на сва­ях, на першому поверсі стій­ла, а на горищі складають сіно для коней. Господарі мають шіс­тьох коней — це Ватажок, Ма­гістр, Ревізор і Світоч, а ще двоє лошат поки що біля мате­рі. У господаря всі — улюблен­ці. Магістра зараз об’їжджає, оскільки це наймолодший кінь і ще багато чого не вміє. Але він — найпрудкіший, розганяєть­ся так, що аж вуха закладає.

На початках Гентоші мали чет­веро коней гуцульської породи. Зараз є гуцули, ганновери і ан­глійська чистокровна. Про кож­ного коня господар багато роз­повідає, тому що це — чотири різні особистості, як люди. Ко­жен кінь має свою історію. На­приклад, Світоч знає, що таке фотосесії. Він — чемпіон «Гуцуль­ської стежки», яка відбуваєть­ся щороку у Сваляві. Володимир пишається: «До нас приїжджа­ють з кінного заводу зі Сваляви і запрошують, щоб Ватажок взяв участь у розведенні потомства. Для мене як коняра це приємно, це вже рівень, визнання».

Ось так виглядає геокупол – як прозорий футбольний м’яч. Фото автора та з архіву Оксани й Володимира Гентошів
Ось так виглядає геокупол – як прозорий футбольний м’яч. Фото автора та з архіву Оксани й Володимира Гентошів

Ще одна атракція Гути Щи­рецької — ніч у геокуполі. Це спеціальні сфери-будиночки з прозорого пластику, стоять на висоті, довкола нічого, крім лі­сів, немає. Господар розпові­дає: «Купольна система будів­ництва характерна тим, що не має кутів, які мають властивість забирати енергію».

Усередині мій геокупол — по­вноцінний номер люкс. Перебу­вати у ньому незвично, бо все довкола відкрито. Небо видно. А вночі — такі величезні зорі! А коли прокидаєшся вранці, відчуваєш величезний приплив енергії.

Читайте також: Хатина — з глини, вішалка — з граблів

Схожі новини