Свій дім збудували як Одіссей – навколо дерева

У своїй творчій біографії мала щасливу нагоду познайомитися з багатьма художниками різного віку, вдихнути запах фарби у їхніх майстернях, побачити вже готові твори та недовершені полотна. Але вперше у житті побувала в будинку-музеї, який художник з дружиною створили власними руками, збираючи артефакти буквально по камінчику! У будинку-музеї подружжя Володимира та Тетяни Бахтових, що у селі Парутиному Очаківського району Миколаївської області, присутній дух античності… Ці люди настільки закохані у те, що роблять, що понад 25 років тому продали своє помешкання у великому місті і перебралися у Парутине, що за 3 кілометри від національного заповідника «Ольвія».

Володимир Бахтов — ху­дожник, фотограф, графік, майстер ленд-арту (робо­ти на натуральному ландшафті. На фото вгорі. — Г. Я.). Саме він став автором ідеї художньої ре­конструкції подій античної доби і разом зі своєю дружиною Те­тяною уже тривалий час дослі­джує археологічні ландшафти давньогрецького міста Ольвії.

На подвір’ї все облаштова­но так, ніби її щойно покинули грецькі переселенці (саме вони заснували Ольвію на початку VІ століття до н.е., і проіснувало місто майже тисячу років. — Г. Я.). Тут стоять старовинні дзбан­ки, дбайливо складені по шматочках господарями, а посеред подвір’я під накриттям на вели­чезному килимі — невеликий сто­лик. Утомленому подорожньому можна присісти і випити холод­ної джерельної води. За слова­ми господаря, у римлян і греків — це трикліній, а у жителів схід­них народів — дастархан, на яко­му відпочивали, пили вино і про­вадили всілякі бесіди. А поруч із триклінієм — піч для піци. За сло­вами пана Володимира, саме з цієї печі і розпочалося їхнє вели­ке будівництво.

Пані Тетяна запросила нас у будинок. Бо у 37-градусну спе­ку навіть людям, які обожню­ють тепло, вистояти нелегко… У коридорі, що веде до просто­рої вітальні, — велике дерево. Як з’ясувалося, господарю не під­нялася рука його зрубати, адже воно живе! Абрикос ще три роки давав плоди, але, очевидно, брак світла і повітря йому за­шкодив. Зрештою, Одіссей свій дім також збудував навколо де­рева! Пан Володимир оббуду­вав його коридором, а пані Те­тяна прикрасила дзвіночками з різних країн. Під ногами — стародавня цегла… І лише сусід­ський собака на кличку Міша, що прийшов подивитися на га­ласливих туристів, повернув нас у сучасність.

— Усе почалося з того, що у 80-ті роки минулого століття я був звичайним матросом, — роз­повідає пан Володимир. — Чоти­ри роки гріб від Одеси до Генуї. Це була своєрідна експедиція, яка мала на меті відтворити ле­гендарний морський похід ге­роя античних міфів — Одіссея. Потім зійшов з маршруту й за­лишився в Італії. Побачив, як живуть греки, італійці, німець­кі художники. Саме там зрозу­мів, що ми збудуємо дім у стилі середземноморської архітекту­ри. І по камінчику, по цеглині ми почали велике будівництво, яке триває й досі. Люди знають мою любов до каменю, бо ж цією хво­робою я заразив усе Парутине: якщо щось знаходять, прино­сять і дарують мені. У цьому селі майже на кожному обійсті анти­чний камінь не рідкість. Фунда­мент чи навіть курник може бути збудований з якихось часток стародавнього кургану.

Подружжя Бахтових по-мистецьки облаштувало буди­нок і всередині. На першому поверсі спочатку влаштовува­ли виставки художників. Потім приміщення перетворили на кухню: в центрі — грушоподібна цистерна на кшталт колодязя в традиційних грецьких будинках, а кам’яні стіни прикрашені кар­тинами митців. Другий поверх — майстерня пана Володими­ра. Тут, наприклад, стоїть ста­нок для створення офортів (різ­новид гравюри на металі, який дозволяє отримувати відбитки з друкарських форм. — Г. Я.), а також зібрані графічні роботи й фото витворів ленд-арту — на­пряму мистецтва, де матеріа­лом слугують природні об’єкти. Саме в майстерні подружжя влаштовує виставки й прово­дить майстер-класи, знайомля­чи гостей із містичним минулим Ольвії й сучасним мистецтвом.

Оселившись у передмісті ан­тичного поліса, подружжя Бах­тових почало занурюватися в багату історію Ольвії. Навіть ву­лицю, на якій збудували має­ток, перейменували з провулку Рибацького на вулицю Геродо­та. Про Ольвію пан Володимир може розповідати не просто го­динами, а, мабуть, цілими тиж­нями. Це місто було колискою математики й філософії, а здо­бутки тамтешніх жителів, серед яких були художники, ремісники й поети, зробили його своєрід­ним культурним осердям.

Що ж воно таке, ця давньо­грецька Ольвія? Наш бусик по­вільно повзе до цього знамени­того музею-заповідника. Чому повзе? Бо по суцільному бездо­ріжжю можна хіба що так їхати… Лише завдяки багаторічним на­вичкам і професіоналізму нашо­го водія пана Сергія вдалося по­долати не лише ті три кілометри до Ольвії, а й взагалі багато без­доріжних шляхів Миколаївщини.

Ольвія перекладається як «Щаслива». Розташована на правому березі Бузького лима­ну. Це комплекс пам’яток відо­мого античного міста-держави. Місто згадував у своїх творах Ге­родот. В епоху розквіту терито­рія міста сягала 55 га, його не­крополя — до 500 га, а по берегах Бузького, Дніпровського і Бере­занського лиманів розміщува­лися півтори сотні сільськогос­подарських поселень. Це була сільська околиця міста. Тепер на цьому місці — Національний істо­рико-археологічний заповідник «Ольвія», заснований 1926 року як комплекс пам’ятників — за­лишків відомого античного міс­та-держави Ольвії.

Цікавість до Ольвії у науков­ців не згасає вже понад століт­тя. Коли виходили з музею, чула польську мову. Це поляки-нау­ковці приїхали налагоджувати співпрацю. Утім, наскільки ба­гато дає Ольвія науковцям як об’єкт дослідження, настільки ж недостатньо вона відкрита для туристів. Радник голови Мико­лаївської облдержадміністрації Тетяна Волинець, яка опікувала­ся нашим престуром, перекона­на, що Ольвія обов’язково стане об’єктом нового туристичного маршруту. На її думку, тут варто проводити фестивалі давньо­грецької культури.

Заповідник має власний му­зей, фонди археологічних ма­теріалів (понад п’ятдесят тисяч одиниць зберігання), наукову бібліотеку, експозицію архітек­турно-будівельних залишків ан­тичної доби. Експонуються та­кож залишки фортечних мурів, житлових кварталів, цитаделі, поховальних склепів…

Під час багаторічних розко­пок в Ольвії виявлено велику кількість високохудожніх творів мистецтва, які прикрашають ві­трини багатьох музеїв світу: пе­тербурзького Ермітажу, Одесь­кого археологічного музею, Київського національного істо­ричного музею, Лондонського музею, паризького Лувра, Бер­лінського музею та інших. Уні­кальна колекція античних пам’яток представлена і в музеї заповідника Ольвії.

Читайте також: «Тепер я з’їдаю менше шоколаду, але не більше, як пів кілограма на день»