Передплата 2024 «Неймовірні історії життя»

«О Боже, вже й блондинки перебралися на самокати...»

Журналістка «ВЗ» орендувала популярний транспортний засіб і весь день каталася містом

Останнім часом Львів заполонили електросамокатники. Це стало й стилем життя, і спортом, і нагодою швидко добратися до роботи, оминаючи затори на дорогах. Журналістка «ВЗ» вирішила не відставати від модних тенденцій: орендувала на весь день самокат і каталася ним по місту.

Авторка цих рядків впер­ше стала на електроса­мокат наприкінці вересня минулого року, коли львівська мерія запровадила екскурсій­ну новинку — дослідження се­редньовічного Львова на само­каті (разом з екскурсоводом). Щоб знову покататися на са­мокаті, я звернулася до відо­мого львівського гіда Ореста Хімчака, який також займаєть­ся у центрі міста прокатом цих транспортних засобів. (Торік я зацінила його smart-самокат (розумний транспортний за­сіб — заряду батареї вистачає на 65 кілометрів, а це значно більше, ніж на інших самокатах, — який адаптовується до львівської бруківки і легко долає ву­лиці зі стрімкими підйомами). Оренда транспортного засобу на весь день коштує 700 гри­вень, на годину — 120 гривень. «Оскільки маємо конкуренцію з Bolt, ціни на оренду самока­тів довелося трохи знизити», — каже Орест Хімчак.

І ось я отримала свій само­кат, заряджений на весь день, що пройшов перевірку на тех­нічну справність. Пан Орест сказав: «Усе гаразд, приєм­ної вам подорожі!». Вирушаю з проспекту Свободи до ву­лиці Личаківської, а далі — на вул. Пасічну-Майорівку. Нави­чки катання у мене є, але до професійності, яку демонстру­ють підлітки, мені геть далеко. Швидкості зазвичай не пере­вищую. Можу це собі дозволи­ти лише тоді, коли попереду не­має жодної душі…

Перші враження від катання не надто захопливі. Пересува­тися центром електросамока­том не дуже комфортно, бо всю­ди багато туристів і конкурентів, які гасають ледь не зі швидкіс­тю світла. Доводиться неабияк маневрувати, щоб нікого, боро­ни Боже, не зачепити. Перехо­жі реагували на мене позитив­но, дехто навіть давав дорогу. Коли їдеш, відчуваєш кайф і на­самперед свободу. Серед пере­ваг самоката, які випробувала на собі, — не залежиш від зато­рів на дорогах, отримуєш адре­налін. Деякі мої знайомі пожар­тували, що самокат може навіть замінити заняття у тренажерно­му залі.

Моя поїздка не обійшлася без легкої пригоди. На підйомі вулиці Личаківської випадково зачепила хлопця років тридця­ти, який проїжджав на самока­ті повз мене. Зупинилася, щоб вибачитися. Мій співрозмов­ник виявився доволі ввічливим. «Усе гаразд, пані, бачу, ви ще вчитеся їздити, — відповів він. — О Боже, вже й блондинки пере­бралися на самокати… Гарного вам дня!».

Орест Хімчак розповів «ВЗ», що найбільше самокати у цен­трі орендують туристи з інших міст України. Це зазвичай ті гос­ті, які не хочуть досліджувати місто з гідом. «Із кожним днем катання на самокатах призво­дить до більшої кількості травм. Усе тому, що ті, хто орендує, не розраховують своїх сил… Треба знати правила руху і зважати на пішоходів. Батьки дозволяють дітям кататися вже у 8-річному віці, а треба бодай з 14 років, а краще — з 18-ти. Ще одна про­блема — для самокатів немає інфраструктури, бо велодоріж­ки прокладені не всюди», — під­сумував Орест Хімчак.

Схожі новини