Цесарки почують чужака іноді швидше, ніж собаки

У лісника Миколи Івановича велика домашня господарка. Особливо багато він розвів птиці. До курей, гусей, індиків недавно додалися два симпатичні новосели — цесарки. Років п’ять тому вони вже жили у нього, але, як тільки стали на крило — втекли до лісу. Нині цесарки під більш пильним наглядом.

— Подобаються вони мені не тільки своїм гарним зовнішнім виглядом, — каже господар. — І не тільки тим, що сповідують колективний спосіб життя, тримають­ся гурту, як фазани. Ці попелясті «куроч­ки» часом можуть підмінити сторожового собаку. Якщо до подвір’я наближається хтось чужий, дадуть про це знати здійня­тим галасом іноді швидше, ніж пес…

У Миколи Івановича багато городів, для їх обробітку важливо завжди мати точний прогноз погоди. Цесарки послу­жать для ґазди ще й своєрідними синоп­тикам: вони тонко відчувають перепа­ди атмосферного тиску і при наближенні опадів видають характерні позивні. Як правило, через дві-три години після цих гучних застережень починається дощ.

Є ще одна причина, з якої наш спів­розмовник придбав собі цесарок. Йому розповіли, що улюблені ласощі цих пта­хів — колорадські жуки. Тож навіщо витра­чати кошти на дорогі і сумнівні хімікати при догляді за крохмалистою? — ворогів картоплі знищать ось ці «термінатори». Нинішнього літа випробує їх на планта­ції бульби. Тож начувайтеся, «колоради»!