«Не за себе Марічка переживає. Боїться, щоб донечку не забрали в інтернат»

Десять років тому ця історія сколихнула всю Україну. Жінка-карлик за зросту 99 сантиметрів народила здорову дівчинку вагою 2 кг 850 г і зростом 49 см. «Високий Замок» першим написав про найменшу у світі маму — Марійку Українець з Червонограда, яка, наперекір вмовлянням і переконуванням місцевих медиків позбутися плоду, довела всім, що виносити і народити можна і за такого маленького зросту! Вероніці 17 січня минуло 10 років.

Марічка була другою дитиною у сім’ї пана Василя і пані Ганни. Пер­ший син — Андрій — народився 39 років тому з нормальною вагою — 3600, але був дуже маленького зросту — лише 42 см. Акушерка, як тільки взяла на руки дитинку, сказала, що він буде карликом.

Через три роки пані Ганна наважилася на ще одну дитину. Народилася Марічка — і знову та ж ситуація. Не буду перепові­дати, як важко виховували батьки дітей-карликів, — про це «Високий Замок» уже писав. Марічка мріяла мати нормальну сім’ю, народити дітей. Її мрія здійснила­ся.

Одного разу по телевізору на екрані побачила біжучий рядок з номерами те­лефонів хлопців і дівчат, які хочуть позна­йомитися. Вибрала номер. Зателефону­вала. Олег, зріст якого перевищував 180 см, спочатку закохався у її голос. Могли проговорити і цілу ніч…

Олег жив з братом у селі Корості, що на Рівненщині. Про батьків не хотів гово­рити. Казав, що тата не пам’ятає, а мама померла, коли вчився у 5-му класі. Ви­ховувався у дитячому будинку. Він також мріяв про сім’ю, дітей, теплий і затишний дім. І коли познайомився з Марією, зро­зумів, що ця дівчина — саме та, яку він шукав. Він не робив їй пропозиції руки і серця. Це Марічка йому сказала, що вже треба одружуватися, бо вона — вагітна…

Коли народилася Вероніка, щастю не було меж. Головне, що дитина — здоро­ва, буде нормального зросту, бо взяла татові гени. А потім нещастя на цю роди­ну посипалися одне за одним. Спочатку у засвіти відійшла мама, а у липні 2019 року загинув чоловік Марічки Олег. За­лишилася жінка зі стареньким батьком, рідним братом-інвалідом і єдиною роз­радою у її скорботному житті — донечкою Веронічкою.

Торік у липні від онкології помер пан Василь, який був основним годуваль­ником і підтримкою для доньки і внучки. Здавалось би, на усіх цих нещастях чор­на життєва дорога Марічки Українець мала б закінчитися, але нова біда посту­кала у двері. Торік у Марічки виявили он­кологію. А усе начебто почалося з того часу, як почала лікувати зуби.

Марія опинилася на роздоріжжі — як жити далі? Грошей на лікування нема. А бідна Вероніка не мала змоги вчитися дистанційно, бо вдома не було відповід­них телефона чи ноутбука.

На допомогу прийшла засновниця і керівник Благодійного фонду «Здійснити мрію» Уляна Флишко. За її словами, вда­лося для цієї родини зібрати трохи гро­шей, тож купили Вероніці ноутбук, а Ма­річці порохотяг. Той, що був у них колись, давно зламався, а підмітати віником їй дуже важко.

— Не за себе вона тепер переживає, а за свою Веронічку, — сказала журналістці «ВЗ» пані Уляна. — Найбільше бідкається, що, як її не стане, дитину заберуть в ін­тернат… Добре, що приїхав рідний брат покійного Олега, який допомагає Маріч­ці в усьому.

5 травня Марії Українець почали роби­ти у Червонограді хіміотерапію. Лікуван­ня — дороге, а родина грошей не має. Вероніка та її дядько-інвалід залишили­ся вдома під опікою Олегового брата. За словами Марічки, їй порадили вийти за­між за швагра (рідного брата покійного чоловіка), щоб дитину не забрали в ін­тернат.

— Марічка налаштована дуже опти­містично, — каже Уляна Флишко. — Каже, що обов’язково погуляє на весіллі своєї доньки і дочекається внуків. Акцентує на тому, що завжди добивається того, про що мріє. «Я завжди хотіла мати високого чоловіка — і він у мене був, — каже Маріч­ка». Вона мріяла народити дитину, і вона її народила, попри застереження лікарів. Тож свято вірить, що і цю страшну хворо­бу також переможе!

P. S. Хто має змогу допомогти Марічці: ПриватБанк, № р/р 5 168 757 368 844 108. Марія Українець.