«Не будемо чоловіком і дружиною, але залишаємося близькими людьми»

Нещодавно мегапопулярний співак Дзідзьо обмовився про те, що вони з дружиною розлучаються. Для багатьох шанувальників творчості Дзідзя це стало громом серед ясного неба. Не могла у це повірити і я, оскільки зовсім недавно робила інтерв’ю з дружиною Михайла Хоми — співачкою Slavia (Ярослава Хома), яка торік увірвалася у світ шоу-бізнесу з кліпом «Я тобі не мамка». Під час нашої відвертої розмови Slavia навіть словом не обмовилася про це. То що ж усе- таки трапилося у зірковій родині? Я запитала про це у Ярослави Хоми.

— Тоді у нас не було остаточного рішення, — сказала жур­налістці «ВЗ» Slavia. — Тому не вважала за потрібне оприлюд­нювати цю інформацію. Я намагалася зробити все можли­ве, щоб зберегти сім’ю. До розлучення ми підійшли плавно, це не сталося раптово. Це наше спільне рішення. Але, попри те, що не будемо чоловіком і дружиною, ми залишаємося близькими людьми. Сподіваюся, між нами завжди будуть приязні стосунки. Принаймні я стараюся.

— Як цю болісну новину сприйняли ваші батьки і мама Михайла пані Галина?

— Як сприйняла це Михайлова мама, не можу сказати. Не знаю. А моя мама страшенно переживає, можливо, на­віть більше, ніж я. Вона має проблеми зі здоров’ям. Відто­ді, як я перебралася до Києва, мама не могла бути поруч. Ми спілкувалися лише телефоном, але мама — це мама, відчуває навіть за сотні кілометрів, коли у її дитини щось негаразд.

У ті моменти, коли я не хотіла їй нічого розповідати, з усієї сили стримувала сльози, мама здога­дувалася і питала: «У тебе все добре?». Коли Михайлова мама по­їхала у Португалію, у нас була моя мама. На Різдво і Великдень ми збиралися у мами, вона підтри­мувала нас. Моя мама прийняла Михайла з відкритим серцем, ка­зала, що це гарний і світлий хло­пець. Михайло став для моєї мами рідною дитиною. Тому сприйняти те, що зараз відбувається, їй важ­ко. Думаю, мама зрозуміє мене як жінку. Бо не завжди мені було со­лодко. Останні десять років я була у тіні свого чоловіка, боялася під час репетицій чи концертів гурту DZIDZIO потрапляти йому на очі… Розумієте, сім’я — це «ми», одне ціле. Якщо нема цього «ми», не­має сенсу продовжувати.

— Михайлова мама телефо­нувала, щоб якось зупинити процес розлучення?

— Не телефонувала. Я зрозу­міла одну річ: у наших стосунках можемо розібратися лише ми з Михайлом. Не варто підключати до цього інших людей. Пригадую, одного разу Михайло, не попе­редивши, не прийшов додому ночувати. Такого раніше ніколи не було. Я обдзвонила усіх зна­йомих, але ніхто не знав, де він. В останню мить зателефонувала і мамі Михайла у Португалію. Ду­мала, може, він їй щось казав на­передодні, куди планує йти. Вона мене заспокоїла, казала, щоб я не переживала, себе не з’їдала, бо все буде добре. Ми з Михайлом стільки років разом, виховали собі одне одного…

— То ви тепер повернетеся до Львова чи залишаєтеся у Києві?

— Залишаюся у Києві. Все моє життя тепер тут. У лютому, на свій день народження, напи­сала дуже особисту пісню. Коли зібралися гості, зачитала перед ними. Михайлові сподобали­ся куплети. Приспів був доволі сумний: «Ти мій останній біль». Михайло сказав, що приспів йому не подобається, тож я його відразу переробила. І запропо­нувала Михайлові заспівати цю пісню дуетом. Наразі він відпові­ді не дав. Не знаю, чи погодить­ся. Але я б дуже хотіла. У мене кипить робота над цією піснею, маю багато ідей, які мрію втіли­ти.