Ображаєш дружину? Сідай у в’язницю!

Психологічне насилля важко розпізнати, оскільки воно не залишає видимих слідів. Нерідко на вигляд його жертва — цілком благополучна людина. Має щасливу, на перший погляд, сім’ю. Насправді такий різновид насильства, який ще донедавна не відносили до кримінальних злочинів, може бути у рази травматичнішим і завдавати значно більше шкоди, ніж фізичне. На сьогодні Кримінальним кодексом України передбачена стаття, згідно з якою кривдник несе кримінальну відповідальність. Як зрозуміти, що ви стали жертвою, та де шукати захисту?

Ірина та Олексій відсвяткували дев’ять років шлюбу. Знайомі, та навіть родичі, вважали їх ідеальною парою. Лише малопомітний сум в очах і невпев­нена поведінка дружини свідчили про приховані проблеми. 33-річна жінка зі­знається, що була щасливою лише про­тягом перших двох років шлюбу. Вона безмежно кохала чоловіка, в усьому до­годжала, народила йому трьох дітей. Згодом з’явилися перші дзвіночки про­блеми. На очах у дітей чоловік влаштову­вав скандали через найменшу дрібницю. Говорив образливі слова, міг тижнями не розмовляти. Чоловік бачив, що жін­ка важко переживає ситуацію: плаче но­чами, хворіє, але це його не зупиняло. Складалося враження, що навпаки, — підбурювало до ще жорстокішої пове­дінки. Щороку негаразди посилювалися. Ірина зізнається, що забула, коли вос­таннє нормально спілкувалася з благо­вірним. При цьому оточення вважає його добропорядним сім’янином і турботли­вим чоловіком.

За словами практичного психоло­га Тетяни Мазур, психологічне насиль­ство — це свідома поведінка агресора, спрямована на виклик відчуття провини у жертви. «Це можуть бути образи, крити­ка, обмеження у фінансах і навіть пере­суванні. Агресор прагне упосліджувати свою жертву з усіх боків. Свідоме ігнору­вання — також різновид насильства. За­звичай жертвою аб’юзера (таким термі­ном позначають агресора) стає людина, яка від нього залежить. Це можуть бути люди старшого віку, діти, дружини у де­креті… Переважно вони не звертаються по допомогу, адже агресор намагається спровокувати відчуття провини, неспро­можності та неповноцінності», — пояснює Тетяна Мазур. Зазначає, що аб’юзер пе­реконує жертву у тому, ніби вона — не по­трібна, тож її проблемам ніхто не нада­ватиме значення. Люди, які потрапили у полон таких стосунків — надзвичайно вразливі та вважають себе нікчемними. У той час як їхній аресор усіма можливи­ми способами створює ілюзію ідеально­го господаря, чоловіка та батька, таким чином намагаючись приховати свою сут­ність. Насправді ним керує прихований комплекс меншовартості, який прагне компенсувати за рахунок приниження ін­шої особи. Чим більше жертва прогина­ється під аб’юзера — тим агресивнішою стає його поведінка. Найчастіше у такі стосунки потрапляють дівчата, яких при­гнічували у дитинстві або спостерігали таку поведінку у батьківській сім’ї.

На жаль, виправити подібну ситуацію у сім’ї практично неможливо. Аб’юзивні стосунки не змінюються, а навпаки — на­бирають обертів. Єдиний вихід — припи­нити їх. Щоправда, зазвичай агресори не бажають відпускати своїх жертв, адже вони для них — така собі зливна яма для негативних емоцій.

Юрист Марія Гайдучок зауважує: якщо вас систематично ображають, при­нижують, не дають самостійно розпоря­джатися власним життям, висловлювати думку, змушують боятися за власну без­пеку — найімовірніше, ви стали жертвою психологічного насилля.

«Згідно зі статтею 14 Закону про за­побігання та протидії домашньому на­сильству — це і є домашнє насильство. Відповідно до статті 126 з позначкою 1 Кримінального кодексу України, для осо­би, яка його вчинила, — передбачене по­карання. Це можуть бути громадські ро­боти від 150 до 240 годин або арешт до шести місяців. Кривднику також загро­жує обмеження волі до 5 років або ж по­збавлення волі до 3 років», — інформує юрист. Вона зазначає, що насамперед жертвам токсичних стосунків необхід­но звертатися до органів поліції. Якщо раніше домашнім насильством вважа­ли лише інциденти у подружжі, то зараз коло осіб розширили. Зловмисниками можуть бути також колишні чоловік або дружина, батьки та інші рідні, співробіт­ники. Нерідко аб’юз сприймають як зви­чайну сімейну сварку або ревнощі. На­справді ж його у жодному випадку не варто вважати звичайним явищем. Усе, що принижує честь і гідність особи, — на­сильство. Тому слід звернутися до пси­холога-криміналіста, у випадку психоло­гічного насильства над неповнолітніми — в органи з прав дитини. Можна зателе­фонувати на номер 102 або самостійно звернутися до найближчого відділу полі­ції з особистою заявою.

Також доцільно зателефонувати на національну гарячу лінію з питань за­побігання домашньому насильству 800 500 335 (мобільний), 116 або 123.