Три іпостасі Олександра Яновича та його «Створення світу»

Спочатку було шість — так пи­шеться і читається перше речен­ня про створення світу в найдав­нішій Біблії, що дійшла до нас з глибин 9−10-го ст. і зберігається у сховищах Ва­тикану. Перший акт Творіння — це шість сліпучо-яскравих променів аксономе­трії, створених для гармонізації хаосу та освітлення мороку… Останнім актом, вінцем творіння стала людина по обра­зу і подобі, з вічним бажанням досягну­ти подібності до творця і в благоговійно­му трепеті відчути велич його творіння та досягнути хоча б рівня його підмайстра в нашому непростому бурхливому матері­альному світі.

Тема Створення Світу завжди хвилю­вала та приваблювала багатьох худож­ників різних поколінь та різних епох, як з прадавніх часів, так і по сьогодні. Не оми­нула вона й Олександра Яновича, відо­мого київського художника, активного подвижника сучасного українського мис­тецтва, засновника Мистецько-культур­ного центру «Білий Світ» і мецената. Та не просто не оминула, а по-справжньому глибинно розбурхала його уяву і не­стримне бажання створити… спробува­ти… бодай трохи відчути в собі всім своїм єством ту монументальну велич і потугу Творення Світу та спіймати хоча б одну іскринку Божої благодаті для власного творчого шляху в мистецтві. Чи витримає серце цю емоційну напругу? Чи тіло оси­лить цей стрім?

Одначе, загартований життєвими ви­пробуваннями та вже набутим багато­річним досвідом у мистецтві, він пірнув сторч головою в цей шалений творчий процес, щоб пройти його, осмислити власні здобутки та вийти на нові твор­чі рубежі. Отже, Янович взяв за осно­ву класичну фабулу, як відправну точку власної інтерпретації подій Творення. Ці­леспрямовано, з розмахом, митець від­творює етапи Творіння у вже властивій йому пластичній манері. Послідовно йде до цілі, торуючи власний творчий шлях. Він з пристрастю реалізовує свої мисле — форми засобами, притаманними сучас­ному актуальному мистецтву.

Процес роботи автора над творами для виставки «СТВОРЕННЯ СВІТУ» пере­ріс з одного виду в три види мистецтва і таким чином чітко поділився на три скла­дові лінії. Перша з них- живописна, в якій добре опрацьовані полотна, з широким діапазоном пластичних засобів від лег­ких лезированих поверхонь до фактур­них ритмічних мас, відтворюють свій по­тік подій, що кульмінаційно проявився в першій лінії (як приклад у композиції «Деміург»). Деміург, як відомо, у давньо­грецькій міфології та міфології народів світу означає Творець всього сущого, Всесвіту загалом.

Наступна, друга лінія, сприймаєть­ся як об’ємно-просторова, від класичної скульптури (це кілька голів-портретів, що відтворюють певний внутрішній стан лю­дини. Перша-«Погляд», як стан внутріш­нього споглядання, самозаглиблення та «Паяц» з його очікуванням непевного та трагічного плину подій) до асамбля­жу, щедро здобреного левкасом та ко­льором. Добре масштабовані абстрактні композиції з дерева вносять та завершу­ють певний дисциплінарний конструктив в об’ємну лінію, як у творчості автора, так і в експозиції самої виставки.

І нарешті третя лінія — візуальна, ві­деоряд якої створює цікавий бінарний ефект від перебування між прозорими демонстраційними екранами, на яких демонструються графічні твори автора та їх фрагменти з певною швидкістю, на­даючи екранам відповідного смислово­го навантаження та динамічної пульсації.

Усі ці три лінії, переплітаючись між со­бою, створюють повну поліфонію суго­лосся та посилюють загальне враження від піднятої митцем теми. І це багатого­лосся, відкидаючи Евклідове сприйняття світу, формує сферичну уяву всього екс­позиційного дійства та занурює глядача в космогонію творення.

До цієї наймасштабнішої (за вісім ін­тенсивних років життя в мистецтві) дев’ятої персональної виставки Олек­сандр пройшов складний шлях. Працюю­чи у непрості часи в юридичній сфері, він вирішив відкрити власну справу, оскіль­ки його невгамовний характер вимагав свободи та незалежності дій. Так Янович сформував на початку 2000-х власний успішний бізнес.

І це була його перша іпостась… Вона дозволила прорости з глибин його душі справжньому нестримному захоплен­ню мистецтвом та бажанню самому ма­лювати. Це нестримне бажання жевріло, мабуть, у нього з раннього дитинства, але, замулене виснажливою турбулент­ністю подій 90-х та початку 2000-х, про­явилося через десятиліття (перша ро­бота 2012 р.). Захоплення мистецтвом, калейдоскоп столичних подій, верніса­жі та знайомства з кращими художника­ми України привели його до втілення мрії мати власну галерею, та не про­сто галерею, а культурно-мистецький центр зі значно більшими можливостя­ми культурно-мистецького плану.

І так з’явилась його друга іпостась… Янович заснував Культурно-мистець­кий центр «Білий Світ» з прекрасною професійною командою, колектив яко­го успішно очолила мистецтвознавиця Тамара Янович (дружина Олександра Яновича). Дружний колектив цен­тру, просякнутий любов’ю до мисте­цтва, прагне внести свою вагому част­ку в розвиток та підтримку мистецького процесу в Україні. Серед багатьох їхніх напрацювань, окрім групових та пер­сональних виставок, особливо яскра­вими знахідками стали: «Перша міжна­родна трієнале малих форм графіки», «Перша всеукраїнська бієнале левка­су», «Парадний портрет» та особли­во «АРТБАТЛ», що ставить за мету розкриття та підтримку молодого по­коління українських художників та збе­реження тяглості мистецького процесу, а також представлена блискуча плеяда українських митців, які активно з ними співпрацюють.

Перші Олександрові несміливі про­би пензля, що переросли з часом у твори мистецтва і накопичились вже на добрих кілька персональних виста­вок, зобов’язали його усамітнитись у чудовій власній майстерні та актив­но і плідно працювати. Мрії про власні персональні виставки та заохочення до їх реалізації друзями та побратимами з фаху додали йому відваги до актив­ної виставкової діяльності. Так утвер­дилась його мрія! Мрія стати художни­ком і жити мистецтвом! Мрія запалити і свою яскраву зірочку на небосхилі мис­тецтва України!

І так з’явилась його третя іпостась… Наразі остання…

Життя завжди заохочує людину до творчості, до діяння, до відкриття чер­гових її можливостей та обріїв. І ми, вплітаючи в його канву своє натхнен­ня та працю, мріємо залишити як у часі та просторі, так і в нашій культу­рі свій власний невеличкий і неповтор­ний слід… Слід як пам’ять… Так діє він, Олександр Янович. Зрештою, як і ко­жен з нас.

Відкриття виставки картин Олександра Яновича відбулося у Львівській національній галереї мистецтв ім. Бориса Возницького (вул. Стефаника, 3) у суботу, 6 березня, о 16.00.

Борис Буряк для «ВЗ»