Алтинівський картопляр Василь Беспалий

Великий трудівник-ентузіаст плекає на обійсті елітні сорти яблук та груш, слив та персиків, малину, які з року в рік радують рясними врожаями.

У свої за 70 років колишній головний агроном місцевого колгоспу не сидить без діла. Він постійно в русі, в роботі, екс­периментує з посадковим матеріалом, відбираючи врожайні примірники, котрі найкраще адаптуються на півночі України.

Відтак в активі — 15 найулюбленіших сортів бульб. Серед них Крістіна, Ми­рослава та Княгиня, які не вибагливі в догляді, стійкі до фітофтори, мають від­мінні смакові якості, врожайні.

Торік на своїх 40 сотих під сортову картоплю чоловік висадив ще вісім нових сортів: Сенатор, Горацію, Фортуну, Каре­лію, Есмань, Родинну, Господарочку.

Зазвичай посівну картоплю кладуть у прогрітий ґрунт, насичений органікою та мінеральними добривами, не рані­ше третьої або останньої декади квіт­ня. Для запобігання забур’яненості на другий день вносить гербіцид. За сезон тричі обприскує від жуків.

Усі польові роботи алтинівського гос­подаря давно механізовані. Перший по­мічник син Анатолій, котрий ще школярем склав зі списаного трактора свого першо­го залізного коня. Тож на саморобній тех­ніці виконує весь цикл агрономічних за­ходів. Адже в арсеналі добрих господарів плуги, сівалки, комбайн, обприскувач, ко­палка тощо. Внуки пана Василя наввипе­редки їдуть до дідуся, аби швидше сісти на трактора, — та в поле…

— Знаєте, — зізнається великий пра­целюб, — не натішуся, що ростуть онуки, в яких душа лежить до праці на землі на­шій годувальниці.

Картоплю, яка йде не лише для влас­них потреб, а й на продаж, зазвичай збе­рігає в підвальному приміщенні в мішках, до того ж уся вона з позначкою про сорт.

— Прекрасно зберігається, — каже пан Василь. — Адже закладаємо її завжди по­гожої днини, аби уникнути гниття. З на­станням весни виносимо на прогрівання…

Про колекцію картоплі Василя Федо­ровича давно відомо далеко за межами Сумщини. До Алтинівки їдуть, те­лефонують, замовляють селекційну картоплю овочівники-любителі. Василь Федорович не лише її реалізує, а й про­водить такий собі лікбез для початківців. Як правило, городники тільки дякують за вдало підібрані сорти й поради, котрі знадобилися для вирощування.

Ось уже майже 15 років ентузіаст купує посадковий матеріал в Українському ін­ституті картоплярства, котрий ще жодно­го разу не підводив якістю й надійністю.

І традиційне запитання, яке цікавить всіх: «Як мати зиск від картоплярства, щоб на присадибних ділянках вона ра­дувала врожайністю?».

— Насамперед рекомендую кожні 5−7 років оновлювати сорти. Купувати елітні, стійкі до фітофтори. Дотримуватись всіх агротехнічних заходів. І вирощувати не менш ніж 3−5 сортів, тоді завжди будете з картоплею. У доброго господаря з року в рік врожайність другого поліського хліба сягає понад 500 ц з га. Торік порадували й зернові — яра пшениця, овес та ячмінь, котрі достигали на 17 га площі. Особли­во сподобалось вирощувати канадський озимий ячмінь, врожайність якого — по­над 70 ц з га. Продукція з власного лану йде на корм птиці та реалізацію.

І хоч у грудні не стало вірної дружини й помічниці Василя Федоровича, чоловік не втрачає надії на те, що ось-ось прийде весна, а отже, час сіяти й садити, догля­дати й вирощувати жито-пшеницю й всі­ляку пашницю, на радість і собі, й людям, яким так подобається продукція з горо­ду та саду — сортова картопля та елітні фрукти з Алтинівки. Та й діти і онуки часті гості й помічники на обійсті господаря.

Світлана Малиношевська для газети «Добрий господар»