Столітня барна стійка, унікальна кавова машина і 65 годинників

Львів’яни — народ балуваний, тож здивувати нас чимось унікальним складно. Бо стільки різноманітних тематичних кнайп і ресторанів, скільки є у місті Лева, мабуть, нема ніде більше в Україні. Однак в Івано-Франківську журналістка «ВЗ» побувала в унікальному закладі — антикварні «Шпиндель», аналогів якому немає в Україні.

Інтер’єр, яким наповнений за­клад, — оригінальні антиквар­ні речі. 65 годинників та 17 ба­рометрів, найстаріша в Україні 100-літня барна стійка та касо­вий апарат National 1895 року, колекції старовинних картин, штопорів, дзвіночків, капелюш­ків, які дозволяють приміряти гостям. Поки ми їли старовин­ними мельхіоровими ложками і виделками з ножами, нам за­пропонували послухати музику зі старовинного музичного ав­томата Jukebox, який відтворює вінілові платівки. А потім дозво­лили спробувати зірвати джек-пот на механічному гральному автоматі «Однорукий бандит», який був випущений ще дале­кого 1962 року. На жаль, я нічо­го не виграла, але знимку у ста­ровинному фетровому капелюсі собі зробила. Як прийшла ідея відкрити такий унікальний за­клад, запитую у господині ан­тикварні Ольги Зінько.

— Насправді ідея належить моєму чоловікові Михайлові, — каже пані Оля. — Він — колекціонер. Мого чоловіка батько був художником, і в їхній родині було дві антикварні речі: дзеркало і годинник. Батько Михайла ка­зав: «У мене двоє синів, коли помру, одному синові залишу дзеркало, іншому — годинник». Коли 16 років тому батько рап­тово помер, чоловік прийшов до мами і попросив, щоб дала той годинник, який йому обі­цяв батько. Але мама сказала, що це також для неї пам’ять… Це стало поштовхом для того, щоб купити перший годинник у комісійному магазині. Він, звіс­но, був поламаний, тож Михай­ло пішов до годинникового май­стра у нашому Франківську. Цей майстер настільки цікаво роз­повідав про годинники, що ми почали займатися колекціону­ванням. А 2012 року з’явилася ідея відкрити антикварну крам­ничку. Бо Івано-Франківськ — єдиний обласний центр, у якому на той час не було такої крам­нички. Поки ми шукали примі­щення, такий магазин у нашо­му місті вже відкрили. Можливо, відкрити «Шпиндель» спонука­ла інша причина. Я у 36 років на­родила другу дитину. Коли тобі майже сорок, ти розумієш, що життя — попереду, і треба чи­мось займатися. І раптом чо­ловік каже: «Буде антикварний ресторан».

— І ви відразу погодилися?

— Ні. Ми ніколи нічим поді­бним не займалися, поняття не мали, як і що треба робити. Нам уже за сорок, величезна конку­ренція на ринку. Довго збира­ли наповнення і лише 2015 року відкрилися. У чому була наша концепція? Ми з чоловіком — ди­ректори, адміністратори. Це як за кордоном — власник постій­но на місці, знає в обличчя кож­ного відвідувача, працює нарів­ні з персоналом — допомагає і у залі, і на кухні. Я за потреби і картоплю сідаю чистити, і заби­раю посуд зі столів, як треба, то і підлогу помию. Але найбільше люблю проводити екскурсію у нашій антикварні.

— Чому заклад назвали «Шпиндель»?

— Шпиндель — перший годин­никовий механізм. У нас на сьо­годні 65 старовинних годинни­ків, серед яких є годинник 1816 року випуску, але, мабуть, най­більшим досягненням є каво­ва машина 1973 року, каву з якої пропонуємо гостям, а та­кож старі касові апарати. І, звіс­но, столітня барна стійка, яку ми привезли з Голландії, і саме піс­ля купівлі якої ми зрозуміли, що відкриваємо такий унікальний ресторан-музей. Усі речі автен­тичні, і усе працює.

— Бачила за вітриною ко­лекцію алкоголю та цигарок совєтської доби…

— І ця колекція у нас найбіль­ша в Україні. І це все оригіналь­ні речі — повні пачки цигарок і пляшки з тим самим алкоголем, який туди налили 40 чи 50 років тому.