Щоби не боліли м’язи

Стійкий спазм часто виникає за тривалої статичної напруги м’язів — довгого сидіння за столом, носіння важкої сумки або рюкзака на одному плечі. Міальгія може з’явитися внаслідок хронічної втоми, запальних, інфекційних або хронічних хвороб, різних патологій хребта, радикуліту, розтягнення м’язів, на тлі якого можуть змінитися метаболічні процеси в організмі, порушитися сон.

Локалізація болю зале­жить від того, чи є запален­ня, а також від причини й характеру захворювання. Напри­клад, фіброміалгія характеризу­ється наявністю болю у м’язах усього тіла симетрично з голови до ніг. Міальгія шиї (шийний мі­озит) супроводжується тупими болями у шиї й потилиці. Якщо міальгію не почати вчасно ліку­вати, можуть розвинутися сер­цеві захворювання, поліміозит, грижа міжхребцевих дисків, ос­теохондроз тощо. Фіброміалгія є поширенішим видом міальгії. Вона характеризується як симе­тричний дифузний м’язовий біль у тілі, може супроводжуватися м’язовими судомами, головними болями, здуттям і болями у живо­ті, нестерпністю яскравого світла, підвищеною чутливістю до голо­сних звуків або різких запахів, порушенням координації й рівно­ваги.

Ревматична міальгія характе­ризується болями в зонах шиї, тазового й плечового поясів, ніг. Починається це захворювання з лихоманки й сильної інтоксикації, на тлі якої можуть розвитися мно­жині м’язові болі. Така міальгія виникає, як правило, у людей по­хилого віку й у тих, хто нещодавно переніс інфекційне захворюван­ня. Міальгія вимагає лікування зі здійсненням цілого комплексу терапевтичних заходів.

Медикаментозне лікування. Сучасна медицина має у своєму розпорядженні широкий спектр лі­карських препаратів для локалізації болю у м’язах. Запалення знімають анальгетиками і протизапальними засобами. Допомагають від міаль­гії і мазі, які можна купити у кожній аптеці, попередньо проконсуль­тувавшись у лікаря. За міальгії до­бре застосувати масаж, мануальну терапію, займатися лікувальною фізкультурою під керівництвом ін­структора. Допоможуть і фізіоте­рапевтичні процедури — лікування новокаїном, електрофорезом із гістаміном, ультрафіолетове опро­мінення уражених ділянок м’язів.

Ефективне лікування міальгії й народними засобами. Так, по­перекова міальгія добре лікується за допомогою сухого тепла. Цей спосіб дуже популярний і полягає у тому, що до хворого місця при­кладають попередньо прогріту в духовці теплу сіль (або пісок), за­горнену в щільну лляну тканину. Поверх тканини намотують теплу хустку з вовни або шарф і зігріва­ють хворе місце, тримаючи до по­вного остигання. Після прогріван­ня на хворе місце наносять йодну сітку або накладають перцевий пластир. Процедуру потрібно ро­бити двічі на день.

У народній медицині існує без­ліч рецептів компресів, які до­помагають зняти біль і запален­ня. Компреси з хвоща й капусти вважаються найбільш дієвими. Подрібнений хвощ польовий (1 ч. ложку) змішують із несолоним вершковим маслом (2 ст. ложки) і змащують такою маззю хвору ділянку. Потім це місце обгорта­ють харчовою плівкою й укутують теплою хусткою. Після декількох таких процедур недуга, як пра­вило, відступає. Вершкове мас­ло можна замінити несолоним смальцем.

Капустяні листки допоможуть упоратися з м’язовим болем у такий спосіб: лист капусти нами­лити господарським милом без добавок і посипати харчовою со­дою, прикласти до хворого місця чистим боком й закутати. Проце­дуру краще робити на ніч, до ран­ку запалення м’язів мине.

М’язова міальгія зникне, якщо протягом мінімум двох тижнів у хвору ділянку втирати мазь із лав­рового листа. Для виготовлення цієї цілющої мазі потрібно подріб­нений сухий лист (3 ст. ложки) за­лити 200 мл соняшникової олії й дати настоятися 10 днів.

Міальгія ревматичного й не­ревматичного походження ліку­ється за допомогою ромашко­вої олії. Суху ромашку потрібно розтерти на порошок, змішати з розм’якшеним вершковим мас­лом у пропорції 1:4. Розтирати цією маззю 2−3 рази на день. Збе­рігати мазь у холодному місці, а перед використання обов’язково прогріти й наносити у приємно теплому вигляді.

Посттравматична міальгія зникне, якщо лікувати її бодягою: ¼ ч. ложки бодяги змішати з 1 ч. ложкою вершкового масла, втер­ти у хворе місце. Закутати теплою хусткою на ніч. Така процедура здатна викликати подразнення, тому її використовують не більше ніж один раз на тиждень.

Подібним способом можна приготувати мазь із бруньок вер­би. За міальгії хворому рекомен­дується робити компреси з пара­фіну: гарячий парафін акуратно нанести у 2 шари на хвору ділян­ку, накрити марлею або харчо­вою плівкою й закутати вовняним шарфом на 30 хвилин.

Зняти запалення у випадку бо­лів у м’язах допоможуть цілющі настої. Кору барбарису залити 70%-им спиртом у пропорції 1:10. Тиждень настоювати у темному місці. Пити по 30 крапель тричі на день, запиваючи водою. Суху тра­ву адонісу весняного (1 ч. ложку) залити склянкою окропу, настояти 1 годину, приймати по 1 ст. ложці 3 рази на день. Сухі квітки огірко­вої трави (1 ч. ложку) змішати з її сухим листям (2 ч. ложки), зали­ти склянкою окропу, настояти під кришкою 5 годин. Приймати по 1 ч. ложці 6 разів на день.

Хорошим допоміжним ефектом володіють ефірні олії. Так, олії роз­марину й майорану знімуть біль і набряки, кедрова олія підсилить кровообіг, наситивши м’язові тка­нини киснем, олія кориці зніме спазми. У разі виникнення м’язових болів різного характеру потрібно обов’язково звернутися до лікаря. Відсутність своєчасного лікування міальгії може призвести до дефор­мації кінцівок та інвалідності.

Валентина Миколів для газети «Добре здоров’я»