Айва: терпкий смак осені

Плоди айви можуть не лише урізноманітнити повсякденний раціон будь-якої людини, а й принести користь у випадках анемії, хвороб шлунково-кишкового тракту та «жіночих» проблем. Вона також допоможе зміцнити імунітет, рекомендована при застудах, бронхіті, позитивно впливає на психоемоційний стан, поліпшує настрій, зміцнює серце, покращує апетит.

Авіценна вважав айву одним з кращих засобів для зміцнення шлунка і печінки. Призначаючи пацієнтам з розладами травної системи сік айви з медом, він не лише домагався швидкого поліпшення їхнього самопочуття, а й зміцнював здоров’я своїх хворих загалом.

Хімічний склад

Айва надзвичайно багата на органіч­ні кислоти, особливо яблучну, лимонну та винну. Але і різних цукрів (здебільшо­го фруктози) «набирається» в ній від 5 до 12%. В айві також достатньо пектинових і дубильних речовин, а також ефірної олії. Наприклад, тільки в покритій воском шкірці є енантово-етиловий та пеларгонієво-ети­ловий ефіри, що додають особливого аро­мату плодам айви, стравам і препаратам на її основі.

Багата айва на вітаміни А, С, В1, В2, ма­кроелементи: калій кальцій, магній, натрій та фосфор.

Але найбільше в айві заліза, цілих 30 мг (дві добові норми у 100-грамовому фрукті). Завдяки цьому айву ще називають «заліз­ним» плодом.

Втім, і міді в айві чимало (1,5 мг%, або добова норма у двох плодах).

Корисні та лікувальні властивості

Плоди айви мають в’яжучу, сечогінну і кровоспинну дію. Їх корисно їсти хворим на туберкульоз, бронхіт, гострі респіраторні недуги.

Кислі сорти айви зміцнюють шлунок краще, ніж солодкі, зате солодкі зміцню­ють нервову систему, допомагають зняти головний біль, нежить, стимулюють робо­ту мозку, покращують настрій, підвищують апетит. Але потрібно пам’ятати, що вжи­вання у великій кількості кислої айви може спричинити пронос.

У той же час рекомендують при проно­сі порізати 3−4 плоди айви на шматочки, залити їх 1 л води, поставити на вогонь і кип’ятити протягом 30 хв, а отриманий відвар процідити і поступово випити.

Плоди айви вживають для лікування жовтяниці, сечоводів, матки, полегшення запальних процесів у шлунку, при гіпер­тонії та інших серцево-судинних захво­рюваннях. Вони усувають поганий запах з рота, їх корисно їсти вагітним жінкам.

З плодів айви готують варення, яке пом’якшує кашель при ГРЗ і допомагає при стенокардії.

Якщо у варення додати сік м’яти, його можна вживати як притиблювотний за­сіб.

Сік айви рекомендується пити для ліку­вання кривавого проносу і шлункових кро­вотеч. Він має також послаблювальну дію, допомагає при метеоризмі.

Для лікування геморою потрібно взяти пів склянки соку айви, насипати в нього розім’яті зерна цього ж плоду, розмішати і пити.

Можна приготувати з айви сироп, який допомагає у лікуванні запальних процесів у кишечнику. А якщо в цей сироп додати сік лимона, вийде прекрасний тонізуючий на­пій і хороший засіб для зміцнення серцево­го м’яза і шлунка.

Цілющі властивості має і насіння плодів айви, особливо насіння дичок. Слиз насіння є хорошим засобом для пом’якшення сухого кашлю і горла у ви­падку простудних захворювань. Він до­помагає знизити високу температуру, лікує запалення ротової порожнини, до­помагає при закрепах.

Слиз насіння айви лікує й сонячні та по­бутові опіки.

Насіння айви жують, щоб зняти оскому.

Айва в косметиці

М’якоттю плодів протирають шкіру, щоб покращити колір обличчя.

Якщо шкірку плодів айви замочити в го­рілці на 15 днів, а потім розбавити цей на­стій водою (1:1), вийде хороший лосьйон для боротьби зі зморшками на обличчі.

Пасту, приготовлену з розім’ятих плодів і листя айви, наносять на повіки очей, щоб зняти запалення. Цю ж пасту можна вико­ристовувати для лікування укусів отруйних комах.

Розім’яте листя айви, накладене на гній­ну виразку, також допомагає її лікуванню.

Протипоказання

М’якоть і насіння плодів айви має закрі­плювальні і в’яжучі властивості, що може спровокувати появу закрепів, а також спри­чинити подразнення слизової оболонки ки­шечнику або спазми при ентероколіті та ви­разковій хворобі шлунка.

Крім того, пух на поверхні шкірки плодів айви шкодить гортані, викликаючи кашель.

Галина Вербицька для газети «Добре здоров'я»