Жовтневі курчата, які мали би з’явитися у червні

Під осінь велика куряча братія, яка живе на обійсті Василя Дмитрівського, геть чисто перестала нестися. Це здивувало господаря, бо у сусідів проблем із цим процесом немає. Розгадка стала відомою, коли ґазда поліз на горище, щоб розстелити для сушіння два мішки зібраних стручків квасолі.

Тільки-но пан Василь зібрався розкласти свій пожиток на сіні, як із кутка піддашшя із голосним ле­ментом вискочила… квочка. А з-під неї грудочками розсипалися по боках оди­надцять білих і одне чорне курча. Пішла в атаку курка-мама — була невдоволена, що хтось потривожив її сімейство.

Аж ось, виявляється, куди поділися яйця від домашніх несучок! На почат­ку вересня ці кудкудакалки потайки за­лазили по драбині на стрих, вимостили там ложе і робили в ньому свою куря­чу справу. Ну, а квочка скористалася слушним моментом — взялася вигріва­ти яйця…

Курчат пан Василь тимчасово пересе­лив у кухню, у корпус від старого теле­візора. Дав цвірінькалам спеціального корму, води, для обігріву увімкнув лам­почку. Чекає, поки вилупляться решта жовтневих курчат. Аж потім усіх їх від­дасть на виховання квочці. З горища її доведеться депортувати до хліва — ночі уже холодні. Та й тяжко подавати корм на висоту.

А ще треба буде обладнати для неспо­діваного виводка окремий утеплений во­льєр. Бо переплутала квочка сезони: за­мість літа розвела свій дитсадок під зиму…