На «пелюстках» яєчної шкаралупи розклепав позолоту

Ну що б, здавалося, яєчна шкаралупа… «Волинський Фаберже» з міста Володимира Анатолій Бойко, попри важкий удар долі, творить гімн життю та нашій Перемозі. В одній з останніх робіт майстра яєчна шкаралупа в обрамленні коштовних металів жовто-блакитних кольорів наче передає на Землю енергію з Космосу… Так і хочеться торкнутися її рукою, щоб підзарядити свою віру у майбутнє!

-Перед тим, як взятися за втілення свого творчого за­думу, я пішов на міський ринок, щоб купити яєць гусей породи легарт, що походять з Данії, — майстер ховає лука­винку в очах. — Бо не випадає мені роз­водити птицю у своїй квартирі, що у бу­динку на п’ятому поверсі! Легарти несуть найбільші яйця, тому з ними легше пра­цювати. Потрібного товару я не знайшов, проте познайомився з господинею, яка у селі утримує стадо гусей цієї породи. Че­рез тиждень привезла мені два десятки яєць, які я відніс у свою майстерню.

— Шкаралупу зі скількох яєць вико­ристали для своєї роботи? — запитую у співрозмовника.

— Лишe з одного! — чую у відповідь.

Пан Анатолій розповідає, як розрізав шкаралупу на 22 овали, як розтягував їх до потрібного розміру. Єдиний у сві­ті майстер, який може видовжити шка­ралупу більш ніж удесятеро! Цю техніку чоловік винайшов і опанував самостій­но. Майстер вклав філософський зміст у розміщення кожного eлeмeнта ком­позиції. Два овали майстер пeрeтворив на «xромосоми» — чоловічу й жіночу. На вістрі композиції склeєні так, що утво­рюють хрест, — символ спасіння україн­ського народу. Під хромосомами май­стер розмістив два жовті шматочки бурштину, які відколов з цілого каменя. Вони акумулюють у собі сонячну енер­гію. А орнаменти, за Трипільською куль­турою, символізують чотири стихії: пові­тря, землю, воду та вогонь.

Із решти 20 овалів Анатолій утворив квіткові пелюстки.

— Я намагався підкреслити, що Україна після Перемоги буде країною-квіт­кою, гідною своїх героїв, — каже він. — На одній половині пелюсток розклепав бла­китний ювелірний дріт, а на іншій — жов­тогарячий. Його замовляв в Італії.

Майстер каже, монтаж цієї квітки ви­магав ювелірної вправності та неймо­вірного терпіння.

— Одну пелюстку приєдную до під­ставки з бурштинової крихти і чекаю не менше двох годин, поки клей не висо­хне. А тоді беруся за іншу пелюстку, — за­значає Анатолій. І додає, що трикомпо­нентний клей для цієї роботи виготовляв у домашніх умовах за власним рецеп­том. Бо ж самотужки здобував знання з хімії, підбирав інґредієнти.

— За яку ціну ви погодилися б про­дати цю роботу? — цікавлюся у майстра.

— Ні, вона не продається, залишиться у моїй колекції назавжди. Я ще не відно­вився після важкої хвороби, яка спіткала мене зовсім недавно. Ця розквітла квіт­ка з позолотою стоїть біля ліжка і допо­магає мені реабілітуватися. Підлікуюся й продовжу виготовляти вироби для про­дажу з міжнародних аукціонів, а отрима­ні кошти витрачатиму на допомогу ЗСУ.