Збільшені лімфовузли, погане самопочуття, часті інфекції…

За даними Центру медичної статистики МОЗ України, щороку лімфому (рак лімфатичної системи) діагностують у 3,5 тисячі українців. Однак ці пацієнти мають набагато кращі прогнози на виживання, ніж хворі на рак легенів, товстої кишки чи шлунка.

Як розповіли «ВЗ» у прес-службі Департаменту охорони здоров’я ЛОДА, лімфома — це злоякісна пух­лина, яка розвивається з лімфоцитів, клі­тин імунної системи. Лімфоцити прохо­дять кілька стадій дозрівання, і пухлина може виникнути на будь-якій із них та будь-де у тілі, де є лімфатичні ткани­ни: лімфовузлах (грудної клітки, черев­ної порожнини, таза тощо), селезінці, яка продукує лімфоцити та інші клітини імунної системи, кістковому мозку, який творить нові клітини крові, тимусі (загру­динній залозі), який забезпечує розмно­ження і дозрівання Т-лімфоцитів, миг­даликах, які борються з інфекціями «на вході» у дихальні шляхи, а також травно­му тракті. Ось чому існує понад 30 різних форм лімфом.

Найбільш поширені — лімфома Ходжкі­на і неходжкінські лімфоми. Останні най­частіше діагностують в осіб віком понад 60 років — у старшому віці через осла­блення імунної системи і функціональної спроможності внутрішніх органів ризик захворіти зростає у кілька разів.

Що підвищує ризик виникнення лімфом?*

— вплив радіації;

— несприятливі умови навколишнього середовища;

— тютюнокуріння;

— вживання алкоголю (чим частіше людина вживає спиртні напої і чим біль­шими є порції, тим більший ризик);

— ожиріння.

* Інформація надана прес-службою МОЗ України.

Виявити лімфому на ранніх стадіях важко, оскільки на початках, коли пухли­на є малою, її симптоми можна приписа­ти іншим недугам, з якими люди не по­спішають звертатися до лікарів:

Симптоми захворювання на лімфому

— збільшення лімфатичних вузлів на шиї, під пахвами, у паху (вузли при цьому не болять). Якщо вражені вузли розташо­вані у грудній клітці чи черевній порожни­ні, то людина цього взагалі не помітить;

— часті інфекційні захворювання (вна­слідок зниження імунітету);

— втома, загальне нездужання;

— свербіж шкіри (при лімфомі Ходжкі­на);

— збільшення кількості лейкоцитів (що можна виявити лише випадково, здавши аналіз крові з іншого приводу).

Коли пухлина виросте до розмірів стиснутого кулака, з’являться більш тривожні ознаки:

— неконтрольована втрата ваги (по­над 10% маси тіла за півроку);

— надмірне потовиділення, особливо вночі;

— підвищення температури тіла без ін­шої видимої на те причини понад +38⁰С.

Що є причиною виникнення лімфоми? У випадку MALT-лімфоми — підваріан­та неходжкінської лімфоми, яка вражає шлунково-кишковий тракт, збудником є Helіcobacter pylorі (ця ж бактерія викли­кає гастрит та виразки). Вилікувати тако­го хворого можна навіть без хіміотерапії — достатньо призначити відповідні анти­біотики.

ВІЛ-інфекція підвищує ризик захворі­ти на неходжкінські лімфоми, так само як вірус Епштейна-Барр, яким, до речі, за­ражено 90% (!) населення — на лімфому Беркіта. Інфікування Chlamydia psittaci підвищує ймовірність розвитку MALT-лімфоми, при якій уражаються очі, а ві­русом гепатиту С — лімфоми селезінки. Якщо вдається встановити, що хворо­бу викликала бактерія чи вірус, лікування націлене на знищення патогена, і терапія із застосуванням токсичних речовин не застосовується.

Лімфоми — один із небагатьох видів раку, який успішно лікується. Але чим швидше діагностовано хворобу, тим кращими є шанси на одужання. Лімфо­ма Ходжкіна лікується у 85−95% випад­ків. Натомість лімфоми неходжкінського типу — більш небезпечні. У разі ранньо­го виявлення одужує лише 70% хворих, оскільки без належного лікування враже­ні злоякісним процесом лімфоцити з то­ком крові швидко поширюються по тілу. Ось чому важливо раз на рік профілак­тично звертатися до сімейного лікаря чи терапевта, здавати загальний аналіз крові, проходити УЗД органів черевної порожнини та рентген дослідження груд­ної клітки — це гарантує, що не тільки лім­фому, а й будь-яке інше серйозне захво­рювання вдасться виявити на етапі, коли воно ще не встигло накоїти лиха.

За словами головного позаштат­ного спеціаліста з дитячої гематоло­гії Департаменту охорони здоров’я ЛОДА Ірини Цимбалюк-Волошин, се­ред дітей лімфоми зустрічаються рідко (згідно зі статистикою, 2% зі загальної кількості хворих). При лімфомі Ходжкіна у дітей, в яких захворювання виявлено на І-ІІІ стадіях, повного одужання вда­ється досягти у 90−95% випадків, при неходжкінських лімфомах — у 75% ви­падків.