«За місяць виношу сміття один або два рази!»

Мало не щодня кожна сім’я виносить пакет зі сміттям. Якщо сміттєвий бак переповнений, ставимо пакет поруч. При цьому лаємо комунальників, які не можуть вчасно вивезти непотріб. А може, якби ми спробували викидати менше, то й проблема з вивозом сміття не стояла б так гостро? Львів’янка Іванна Штогрин довела: навіть багатодітна сім’я, яка мешкає у багатоповерхівці, може продукувати мінімум відходів. І від цього є користь не лише для довкілля, а й для сімейного бюджету.

«У нас троє дітей, тож сміт­тя завжди було багато. Якось не задумувалась, що відбуваєть­ся з тим сміттям після того, як ми його відносимо до сміттєво­го бака. А потім сталася траге­дія на Грибовицькому сміттєз­валищі. Серед тих, хто загинув, був зять моїх знайомих. І в тому, що сталося, винні не лише місь­кі чиновники, а й усі ми, — каже Іванна Штогрин. — Ми купуємо пакети для сміття і туди скидає­мо все підряд. Бо нам так зруч­но. У поліетиленових кульках без доступу повітря харчові від­ходи починають бродити, різні речовини вступають у хімічні ре­акції. І виділяються гази — сірко­водень і метан. Пожежа на полі­гоні почалась саме через те, що почав горіти метан».

Після тієї трагедії жінка поча­ла сортувати сміття вдома. Хоча біля багатоповерхівки, у якій мешкає, немає баків для роз­дільного прийому сміття. Через фейсбук знайшла організацію «Чисте довкілля». Вони забира­ють скло, папір, харчовий і побу­товий пластик, тетра- і алопаки. Головне, що уся вторсировина має бути вимита і висушена. Па­кети з-під соку чи молока тре­ба розрізати. Кришечки окремо. До речі, не увесь пластик можна здавати на переробку. На кож­ній пластиковій упаковці є мар­кування — трикутник з цифрою всередині. Якщо там 3, 6, чи 7 — таку сировину переробити не можна. Чимало дитячих йогуртів пакують у пластикові «ванночки» з позначкою «6». Трійка означає, що це взагалі не харчовий плас­тик, тож продукти харчування у нього пакувати не можна. Хоча трапляється, що з такого мате­ріалу виробляють одноразовий посуд.

«Навіть мої діти, коли щось купують у магазині, дивлять­ся на маркування. Якщо воно в тарі, яку не можна здати на пе­реробку, — не беремо, — каже жінка. — До речі, багато моїх су­сідок, які знають, що я сортую сміття, часом приносять і свою „вторсировину“, аби я здала. Зокрема великі банки від опо­ліскувачів чи засобів для пран­ня. Ми хотіли встановити спе­ціальні контейнери у кожному під’їзді, але частина мешканців боїться, що буде неприємний запах. Але ж складати у контей­нери треба лише вимиту і ви­сушену вторсировину. Це лише кілька додаткових хвилин часу! Контейнерів у нас наразі нема, а те, що приносять знайомі, ча­сом доводиться зберігати в ба­гажнику свого авто. Щоправ­да, потім не знаю, як маю ділити гроші, які дають за вторсирови­ну. Минулого разу заробила 78 гривень».

Самого сортування жінці ви­явилось замало, вирішила ком­постувати харчові відходи. Для цього на балконі встановила ящик, куди «заселила» спеці­альних… хробаків. «Є спеціальні мікроорганізми — бокаші. Вони швидше змушують органічні відходи перероблятись на ком­пост. Але недолік у тому, що вони не відтворюються, тож їх тре­ба щоразу купувати. Натомість хробаки розмножуються самі. Для компосту використову­ють два види — каліфорнійсько­го черв’яка і старателя. Я купи­ла на ОЛХ старателів, оскільки вони стійкіші до перепадів тем­ператури, — каже Іванна. — Від­коли почала компостувати хар­чові відходи, звичайного сміття, яке не можна здати на перероб­ку, стало значно менше. Зага­лом у загальний сміттєвий бак викидаю сміття лише раз чи два на місяць».

Окрім компостера, який має у квартирі, жінка вивозить орга­нічні відходи на город до родич­ки. «Зараз багато шкірок з ка­вунів, динь, качани з кукурудзи, яблук. Мої хробаки не встига­ють все це з’їсти. Тож вивожу на город і закопую. У землі воно перегниває. І це додаткове до­бриво для ґрунту. А компост — взагалі цінне добриво, еколо­гічно чисте, не те що мінеральні добрива. Тому тим, хто має дачі, раджу обов’язково ком­постувати харчові відходи. Це також добрий ґрунт для вазон­ків. До речі, за кордоном у міс­тах є громадські компостери. Наприклад, у Бельгії. Там два дерев’яні ящики біля… костелу. В одному з них листя. Ти кида­єш свої харчові відходи в один бак, береш з іншого бака листя і присипаєш їх. Завдяки листю харчові відходи починають прі­ти, перероблятись на компост. — каже Іванна Штогрин. — Ма­ємо розуміти: якщо не навчи­мось сортувати сміття, то бу­демо щоразу платити більше за його вивезення. Адже що біль­ше змішаного сміття буде над­ходити на сміттєсортувальний завод, плата за вивіз зростати­ме. Мені імпонує ідея „Дім нуль відходів“. Аби було менше сміт­тя, намагаюсь відмовитись від всього одноразового. За по­купками ходжу з екосумками. Беру з дому контейнери для м’яса, фруктів, аби не брати „кульочків“. Дітям у школу ку­пила багаторазові пляшки для води з безпечного харчового пластику. Навіть трубочки за­мовила багаторазові. Для них у комплекті є спеціальні щіточ­ки, щоб можна було мити все­редині».