Від гепатиту В захистить вакцина…

Життя кожної четвертої людини у світі забирає інфекційна патологія. Такі дані озвучують у ВООЗ. Більш ефективного методу боротьби з інфекціями, ніж імунопрофілактика, людство не вигадало. Вдумайтеся у ці цифри: кожного року завдяки щепленням вдається врятувати 3 млн. дітей. У 750 тис. малюків не розвиваються небезпечні ускладнення! Вакцини дають змогу запобігти розвитку близько 60 інфекційних захворювань. Однак батьки часто відмовляються вакцинувати своїх дітей, особливо після того, як начитаються в Інтернеті про жахливі випадки післявакцинальних реакцій і ускладнень, які не завжди обґрунтовані та доведені.

«Якщо вакцина якісна, ще­плення проводить кваліфікова­ний медик відповідно до вста­новлених правил, а дитина на момент вакцинації — здорова, жодної небезпе­ки немає, — запевняє лікар-епідеміо­лог Львівського міського відділу об­ласного лабораторного центру МОЗ України Олександра Яхницька. — Осо­бливо це стосується вакцинації про­ти „керованих“ інфекцій (кору, красну­хи, паротиту, кашлюку тощо). І навпаки, повна відмова від щеплення може при­звести до важких наслідків. У неще­плених інфекційні недуги, як правило, мають важкий перебіг. Розвиваються ускладнення різних органів та систем, які у подальшому можуть призвести до непліддя, сліпоти, розумової відсталос­ті, паралічів тощо».

Відповідно до календаря щеплень, який розроблено із урахуванням міжна­родного досвіду, вакцинацію проводять проти 10 інфекційних захворювань:

● Вірусного гепатиту В. При цій неду­зі уражається печінка. Хвороба супрово­джується симптомами інтоксикації, а та­кож (хоч і не завжди) жовтухою. У деяких дітей згодом може розвинутися розлад жовчовивідних шляхів (дискінезія). Також є ймовірність, що гострий гепатит пере­йде у хронічний, а вже той — у цироз.

● Туберкульозу — захворювання, яке вражає всі органи і тканини людського організму. Найчастіше зустрічається ту­беркульоз легень. В Україні триває епіде­мія туберкульозу.

● Поліомієліту. Ця хвороба супрово­джується запально-інфекційним токсич­ним синдромом та ураженнями спинного мозку з розвитком млявих паралічів.

● Дифтерії — захворювання дихальних шляхів, яке характеризується фібриноз­ним запаленням слизових оболонок зіва, носа, гортані і токсичним ураженням сер­цево-судинної та нервової систем.

● Правця, який уражає нервову систе­му, викликає напади судом. Зараження відбувається здебільшого через контакт із ґрунтом, коли збудник потрапляє в ор­ганізм через дрібні порізи, ранки чи трі­щини у шкірі.

● Кашлюку, що характеризується ката­ром дихальних шляхів і приступами спаз­матичного кашлю та призводить до запа­лення легень. Захворювання виснажливе і тривале.

● Кору, який викликає важку лихоман­ку, висипи на шкірі, призводить до розви­тку бронхіту, пневмонії, порушення робо­ти серця, печінки й нирок.

● Краснухи, що проявляється лихо­манкою і висипом на шкірі. Особливо не­безпечна краснуха для вагітних, які не мають проти неї імунітету (тобто не хво­ріли у дитинстві або не були щеплені). Жінка може втратити дитину або народи­ти немовля із важкими вродженими ва­дами.

● Епідемічного паротиту (відомого як «свинка»), який викликає інтоксикацію організму, уражає слинні, статеві зало­зи, нервову систему, мозкові оболонки та підщелепну залозу. Особливо небез­печний для хлопчиків, бо може провоку­вати безпліддя у дорослому віці.

● Гемофільної інфекції (НіЬ-інфекції), що може «маскуватися» під ГРВЗ, отит або бронхіт. Найнебезпеч­ніша форма — гнійний менінгіт. У групі ризику — діти віком від шести місяців до чотирьох років.

Крім обов’язкових планових профі­лактичних щеплень можуть проводитися інші, т. зв. рекомендовані профілактичні щеплення. Наприклад, із настанням осе­ні рекомендується щепитися проти гри­пу. Після укусів скаженими тваринами призначається курс профілактичних ще­плень проти сказу.

Поствакцинальні реакції та усклад­нення. Що потрібно знати?

● Післявакцинальний період найчасті­ше має безсимптомний перебіг. Проте у 5−30% щеплених можуть виникати допус­тимі вакцинальні реакції.

● Післявакцинальні реакції — це клініч­ні й лабораторні ознаки нестійких пато­логічних (функціональних) змін в організ­мі, що виникають внаслідок щеплення.

● Післявакцинальні ускладнення — це стійкі функціональні й морфологічні зміни в організмі, що виходять за межі фізіологічних коливань і призводять до значних порушень стану здоров’я. Як правило, розвиваються або у пер­шу добу після введення вакцини (реак­ції негайного типу), або у період розпа­лу вакцинального процесу (у перші 1−2 дні після введення інактивованих вак­цин і з 5-го по 14-й день — після вве­дення живих). Такі ускладнення, як енцефаліт чи вакциноасоційований па­ралітичний поліомієліт, після щеплення відповідними вакцинальними препа­ратами можуть проявлятися протягом 30−40 діб.