Перерізав пуповину, взяв малюка на руки…

Ця справа набула резонансу понад чотири роки тому. Поблизу міста Щастя, що у Луганській області, вбили волонтера мобільної групи та співробітника СБУ, який боровся з контрабандою, Андрія Галущенка (Ендрю). Йшлося про контрабанду золота, наркотиків… Це сталося 2 вересня 2015 р. А вже через день, 3 вересня, за нез’ясованих обставин загинув товариш Ендрю, волинянин, боєць 80-ї бригади, 32-річний Володимир Киян (Тайфун). Його синочку, Данилкові, у травні цього року виповниться 4 роки. Батько бачив сина лише тоді, коли той народився на світ…

Чому дружина і мати Воло­димира Кияна досі не зна­ють правди про обстави­ни його загибелі? Чого дружина загиблого офіцера боїться най­більше? Про це в ексклюзивно­му інтерв’ю Ольги Киян.

…Оля родом із Дніпра. У Львові навчалася, тут і залиши­лася. Володимир Киян — про­фесійний військовий (навчався в артилерійському командному училищі у Сумах). Брав участь у миротворчій операції в Іраку. У 2004 р. переїхав з Ковеля до Львова.

«Володя з військової служ­би звільнився (він з родини вій­ськових), — розповідає про чоловіка Ольга. — З другом від­крив у Львові кафе. Володя на­йняв мене на роботу. Та бізнес не був успішним. Але між нами виникли романтичні стосунки. Він був саме таким чоловіком, про якого я мріяла. Розумним, чуйним, уважним, спокійним.

Потім був Майдан. Він прий­шов до мене на роботу з рюк­заком і поставив перед фак­том, що мусить їхати до Києва (саме на Майдані Володя по­знайомився з Андрієм Галу­щенком, там вони стали друзя­ми. — Авт.). Далі — війна. Хотів потрапити у 80-ку, але у війсь­ккоматі не могли знайти його документів. Тоді вирішив йти служити в Одеський територі­альний батальйон «Шторм» (у цей батальйон був жорсткий відбір щодо розумової, пси­хологічної та фізичної підго­товки). Він був досвідченим офіцером. Через місяць йому зателефонували з військко­мату: «Приїжджайте з речами. Ваші документи знайшли». А він каже: «Я вже місяць в АТО!». У «Штормі» відслужив п’ять мі­сяців. Потім перевівся у де­сантники, у 80-ту бригаду".

«Якось з ним добу не було зв’язку», — згадує Ольга. — Це був 2014 рік. Їх кинули на Лу­ганщину, до селища Металіст. Коли врешті-решт передзвонив, було враження, що голос ніби не його. Завжди жартував, а цього разу був ніби наляканий. Каже: «Олька, пам’ятаєш, ми рюкзак з тобою збирали. Він у сусід­ньому „бетеері“ згорів. Кинув той рюкзак, сам в інший поліз, а у той прилетіло…». Він ще зуба собі вибив. Тоді багато хлопців загинуло…".

Оля замовкає… «Знаєте, не раз думала про те, що він може повернутися без руки, без ноги, — веде далі Оля. — Готувала себе до цього. Буде важко, але голо­вне — він буде живий! Обстави­ни його загибелі мене спанте­личили. За офіційною версією, він зачепив «розтяжку» з мі­ною, коли були у розвідці. Але встиг попередити побратимів. Сам загинув від осколкових по­ранень. Хлопці, які з ним були, розповідали, що вони човном перепливли річку Сіверський Донець, на тимчасово окупова­ну територію. Виконали завдан­ня і повернулися назад. За їхні­ми словами, після цього Вова зняв зі себе бронежилет, кас­ку і пішов у туалет. Після чого вони почули вибух, прибігли. Він уже стікав кров’ю. Він в Іра­ку спав з автоматом. Розумів, що у зеленці може сидіти воро­жий снайпер. Тому у версію, що він зняв зі себе обмундирування і підірвався на розтяжці, не вірю. Думаю, його смерть пов’язана з контрабандою, яку перевозили через міст, де тече Сіверський Донець. (Цю тему у 2015 р. роз­слідував журналіст Олексій Бо­бровников. Але після того, як йому вдалося розкопати інфор­мацію про загибель мобільної групи Ендрю та Володимира Ки­яна, йому погрожували, і він виї­хав до Німеччини. — Авт.). Через цю контрабанду загинув його друг. Він вирішив, що мусить у цьому розібратися. Вова знав про роботу Ендрю. Коли Ендрю загинув, він розумів, через що. І Вова почав цим питанням ці­кавитися. Мені повернули його каску — без єдиної подряпини, а мобільний телефон — без запи­сів…

Коли проводили ексгумацію тіла, були присутні лікар і свя­щеник. Мама Володі говорила зі священиком, він казав, що ба­чив кулю у голові. Слідчі сказа­ли, що це не куля, а осколок від міни. Розслідувала обставини його смерті військова прокура­тура. Зараз справу передали в СБУ".

— Коли ви дізналися про свою вагітність? Як чоловік відреагував?

— Вова жартував: «Залетишь, я на тебе женюсь». Він приїхав додому відпочити. Через мі­сяць я дізналася, що вагітна. Лі­кар зробив УЗД і каже: «Ось ваш перстень з діамантом». (Так лі­карі називають плід на ранніх термінах. — Авт.). У грудні 2014 р. він приїхав, ми розписалися. Вова був дуже радий. У трав­ні 2015 р. він приїхав на поло­ги. Тоді побачила, що він геть ін­ший. Став замкнутим і сумним.

— Володя бачив сина, як тільки він народився…

— Чоловік приїхав на поло­ги. Каже, хоче пуповину перері­зати. Перерізав пуповину, взяв малюка на руки. Після пологів побув з нами тиждень.

— Незабаром Данилкові буде чотири рочки. Він запитує про батька?

— Він бачить фото. Я йому кажу: «Робота не куплю, ти був нечемний». А він: «Мені тато ку­пить робота!». Не знаючи його, інтуїтивно шукає у нього захис­ту. Зізнаюсь вам, я боюся мо­менту, коли він мене спитає і попросить все йому розпові­сти. Дуже хочу дізнатися прав­ду, якою б вона не була.

P. S. Я поговорила з журна­лістом Олексієм Бобровником, який зараз живе у Німеччині. Ось що він розповів: «Думаю, це було вбивство. Я зі своєю гру­пою дослідив ґаджети Кияна — телефон, планшет, комп’ютер. Усі дані, включно з перепис­кою, були знищені. Частково ми їх відновили. Те, що там є, свід­чить про його тісну співпрацю з СБУ (це бази даних і агентурна робота). Який мотив убивства? Його ініціатива перевірити при­четність 92-ї бригади до загибе­лі Андрія Галущенка».

Фото з сімейного архіву Ольги Киян