Хто «кришує» зеків — телефонних шахраїв?

Попри те, що Інтернет рясніє повідомленнями, що у жодному разі не можна повідомляти номери своїх банківських карток стороннім особам телефоном, здається, на декого ці попередження не діють. Тим часом телефонні аферисти знаходять все нових і нових жертв! На гачок шахраїв потрапила переселенка з окупованої Горлівки, що на Донеччині, яка у 2014 році переїхала до Львова, 35-річна Тетяна Качура. Шахраям вдалося методом залякування та тиску витягнути з жінки близько 40 тисяч грн.

Тетяна Качура — викладач англій­ської мови. Щоправда, постійного місця роботи у Львові жінці так і не вдалося знайти. «За трудовою угодою я три місяці працювала у СШ № 34, — каже Тетяна Качура. — Але договір мені не про­довжили. Директор мені сказав, щоб я їхала додому, бо війна скоро закінчить­ся… (Директор СШ № 34 Роман Гринчук зауважив, з декрету вийшла його праців­ниця, тому договору вчительці-пересе­ленці не продовжили. — Авт.). Тепер за­ймаюся хіба що репетиторством. Те, що зі мною сталося, й досі в голові не вкла­дається. На мій телефон зателефонував оператор, який назвався Віктором.

Сказав, що він зі служби безпеки Нацбанку. Мовляв, з моїх банківських карток була несанкціонована спроба спи­сання коштів. І ці кошти зави­сли у повітрі. Щоб виправити цю ситуацію, я маю назвати но­мери своїх банківських карток. При цьому він чітко назвав бан­ки, картками яких я користую­ся…".

Тетяна Качура, аналізуючи ситуацію, каже, так звані пра­цівники служби безпеки Нац­банку її залякали. «Він назвав номер свого жетона, київську адресу Нацбанку, — каже потер­піла. — Сказав, що їхня служба керує усіма фінансовими уста­новами (бачить усі грошові опе­рації). Попередив, якщо не на­зву номера картки, до ранку не побачу всіх своїх коштів (Тетяна Качура назвала так званий сіві-код, це три цифри, які вибиті на звороті банківської картки. Цього категорично не можна було робити. — Авт.). Вони ска­зали, що мої дані з картки хтось міг підгледіти у супермаркеті і цим скористатися. А я часто у магазині розраховуюсь банків­ською карткою».

«Лише на кредитній картці я мала 13 тисяч грн., — веде далі Тетяна Качура. — Тепер змушена повернути банку 25 тисяч грн. (зокрема набігла пеня). Банк дав мені відтермінування на пів­року. Але щомісяця маю спла­чувати 4 тисячі грн. Загалом з усіх карток шахраї зняли у мене близько 40 тисяч грн.».

Потерпіла звернулася з зая­вою до поліції. Там відкрили кри­мінальне провадження за ст. 190 К К України ч.1 (шахрайство).

«Декілька років тому у мене був такий випадок. Невідо­ма особа намагалася списа­ти з моєї картки 300 грн. Тоді до мене подзвонили з банку і пові­домили, що така спроба справ­ді була. Банк заблокував карт­ку і видав мені нову. Цього разу до мене телефонували декіль­ка операторів: Віктор, Мак­сим, Євген, — згадує потерпі­ла. — Розмовляли російською. Після того, як я назвала їм сіві-код, вони сказали, що мені при­йде есемес-повідомлення про зарахування коштів… Коли есе­меска так і не прийшла, я зро­зуміла, що всі кошти з карток у мене вкрали. Я три дні не могла прийти до себе. Вночі не могла спати. У мене стався нервовий зрив. Викликала „швидку“. Мені кололи заспокійливе».

Коли жінка отямилася, зате­лефонувала на один з тих номе­рів, думала, що зможе отримати хоч якусь інформацію про шах­раїв (так званий кол-центр пра­цює цілодобово). Під час роз­мови зауважила, що година не збігається. Жінка припускає, що дзвінки могли бути з окупова­ної території (різниця у часі між Львовом і окупованими терито­ріями — година).

Пані Тетяна включила цей те­лефонний запис. У мене скла­лося враження, що на іншо­му кінці дроту говорить зек… Віктор, так чоловік назвав­ся, каже, що гроші зависли на транзитному рахунку. Виник збій у банківській системі. Щоб гроші з’явилися на рахунку, по­трібно виконати операцію пе­резапуску. Впродовж семи днів банк опрацює інформацію. А для цього потрібно… поклас­ти гроші на картку! Тобто шах­рай продовжував виманюва­ти гроші… «Я зателефонувала на гарячу лінію служби підтрим­ки банку. Повідомила, що стала жертвою шахраїв. Мені назвали банк, куди пішли мої кошти. Цю інформацію я передала поліції», — каже пані Качура.

Як дізналася журналіст «ВЗ» з компетентних джерел, злочини, пов’язані з телефонними шах­раями, розслідує карний роз­шук поліції. «Займаються вима­нюванням грошей засуджені, які сидять у тюрмах. Є окре­мі камери, нафаршировані комп’ютерною технікою. Такі те­пличні умови створює для зеків пенітенціарна служба… Засу­джені можуть заробляти і понад 100 тисяч грн. Гроші ділять між усіма. Частина йде «на общак». Тобто працює ціле організоване угруповання, а не два зеки-чу­вачки…

Вичислити шахраїв дово­лі складно (якщо є сигнал, усі комп’ютери, телефони, план­шети ховаються). Повернути гроші потерпілим майже немож­ливо. Вони переводять вкрадені кошти на інші рахунки. Шукай ві­тру в полі…".

«Хочу ще раз попереди­ти всіх. Зранку на мій телефон прийшло повідомлення, з цьо­го номера +38−050−27−80−771, у якому зазначалося, що мої дві картки ПУМБ-банку заблоко­вано на 60 днів і треба зверну­тися за номером +38−044−337−42−70, щоб їх розблокували, — написав на своїй сторінці у соцмережах Дмитро Тейлор. — Суть у тому, що у мене ніко­ли не було справ з цим банком (не кажучи вже про картки). Чу­вачки, які сидять на зоні, бомб­лять на рандомні номери (тоб­то набирають номери методом тику. — Авт.) і намагаються об­манним шляхом змусити вас сказати всі цифри, які присут­ні на вашій картці. Потім вони анулюють її або візьмуть кре­дит на ваше ім’я. Я одразу по­слав такого „сотрудника банка“ куди треба. У відповідь почув „блатний базар“ і погрози, що мене знайдуть. Якщо вам при­ходять з цих номерів якісь пові­домлення, ігноруйте. „Сотруд­ники банка“ телефоном ніколи не питатимуть у вас номер ва­шої кредитної картки».

P. S. В одному з банків жур­налісту «ВЗ» сказали, що пра­цівники банків не телефонують до своїх клієнтів з мобільних те­лефонів. Зазвичай мають ко­роткий номер, який складаєть­ся з трьох цифр. «Якщо до вас телефонують і просять назва­ти цифри банківської картки, у жодному разі не можна цього робити. Потрібно негайно зате­лефонувати на гарячу лінію фі­нустанови».