«Іграшку — школярку на прищіпці — продали з аукціону за 18 тисяч гривень»

У Львівському музеї іграшок запрацювала виставка раритетних ялинкових прикрас. В експозиції новорічні іграшки від 30-х років і до сьогодні. Мою увагу привертає прикраса у вигляді годинника. Виявляється, після того, як у 50-х роках минулого століття у телеефір вийшов фільм «Карнавальна ніч», ялинкові іграшки-годинники з’явилися на прилавках магазинів. Є за склом і мініатюрні ялиночки з малюсінькими іграшками. Їх у радянські часи ставили у комунальних квартирах, де не було місця для великого святкового деревця.

В Україні є чимало колекціонерів раритетних ялинко­вих прикрас. Під час інтер­нет-аукціонів вони влаштовують справжні бої за рідкісні екземп­ляри. Цінуються прикраси, ви­пущені до 1966 року.

Засновник музею іграшок, колекціонер Павло Морозов­ський розповідає, цьогорічна виставка має назву «Історія но­ворічної іграшки завдовжки в ціле століття». Колекціонер по­казує найстаріші іграшки, 30-х років — з вати. Вату намотува­ли на металевий каркас. Аби трималася, вмочали її у клей­стер. Спеціальну суміш вари­ли з крохмалем, додавали клей. Ватні іграшки не надто прива­бливі, але вони зберегли свою історичну цінність.

Потім з тієї ж вати почали ро­боти Дідів Морозів. А ось Снігур­ка-внучка з’явилась значно пізні­ше. «Дід Мороз з’явився за часів СРСР, а до того був Морозко, Мо­розенко, — каже Павло Моро­зовський. — Була така пісня „Ой, Морозе, Морозенку, ти славний козаче“. У 50-х роках київська фа­брика випускала Сніжинку. Пізні­ше Сніжинка трансформувалася у Снігурку». Діди Морози у музеї займають велику площу. Найста­ріший — довоєнний (його ще на­зивають партизанський). Має за плечима мішок, у руках — кошик з продуктами. На голові — шапка-вушанка. Під час війни іграшки на ялинку виготовляли з використа­них лампочок… Їх розмальовува­ли.

Щороку Діди Морози зміню­вали свій зовнішній вигляд і все більше ставали схожими на аме­риканського Санта Клауса… Їх виготовляли з пап’є-маше, з пре­сованої тирси, шубу виготовля­ли з плюшевої тканини… Спочат­ку шуба була зелена, потім синя. Згодом Діда Мороза вбрали у червоні, радянські кольори. Ко­лекціонер не розкриває таємни­ці, за скільки придбав ексклюзив­них Дідів Морозів.

Іграшки хрущовської епохи одразу впадають у вічі. Це — ек­зотичні фрукти-овочі. У той же час з’являються скляні ялинко­ві прикраси (до того часу скляні іграшки привозили хіба що з Ні­меччини, скло було дуже доро­ге). «У той час був дефіцит про­дуктів, — веде далі колекціонер. — Людина не могла їх спробува­ти, а лише раз на рік повісити на ялинку та ними помилувати­ся. Ось виноград різних сортів. Є навіть киш-миш. А також — ку­курудза, морква, горобина… Та­кими іграшками теж прикраша­ли ялинку».

Колекціонер розповідає, у сталінську епоху випускали ялинкові кулі з портретами вож­дів. На жаль, у музеї їх немає. На аукціоні такі іграшки коштують від 5 тисяч грн. Коли у 60-х роках відбувся перший політ у космос, на ялинках засяяли ракети та космонавти. Після виходу фільму «Цирк» — слони та клоуни.

«У 50-х роках виготовляли іграшки у вигляді персонажів з казок та мультиків, — каже Пав­ло Морозовський. — Ось Хлоп­чик-мізинчик, Чіпполіно… Ці іграшки кріпилися прищіпкою. Іграшку-школярку у формі та з портфелем, на прищіпці, на аук­ціоні продали за 18 тисяч гри­вень». У 50-х роках виготовляли іграшки з дуже товстого скла. Їх важко було розбити. У 90-х ро­ках фабрики економили. Скло було тонким і легко розбивало­ся".

«У 1980 році виготовлено цілу серію прикрас із зображен­ням дванадцяти знаків зодіаку. Ці іграшки нам прислали з Тер­нополя. Вони дуже рідкісні», — каже колекціонер.

Усі фото авторки