Львів’яни прихильні до поляків

Останнім часом у Львові значно побільшало польських туристів. Ще торік їх не було так багато. А вже цього року, головно у святкові подовжені вікенди, на вулицях, особливо у центрі, тільки й чуєш польську мову. Хай би що говорили політики, а поляки — дружні до нас люди. Журналісти «ВЗ» прогулялися центром міста, аби поспілкуватися з польськими туристами і з’ясувати їхні мандрівні смаки і вподобання.

Перш за все йдемо до головного польського храму нашого міста — римо-католицької Катедри. Саме тут місце зустрічі багатьох туристичних груп. Катедра — одне з обов’язкових місць для відвідання у польських турах. Оглядають внутрішнє приміщення храму, а знадвору — Каплицю Кампіанів, яка міститься у самій будівлі Катедри.

Починаємо розмову з одним із учасників групи — молодим хлопцем Болєком. Розповідає, їхня група приїхала із Замостя, будуть у Львові один день. Учора ввечері приїхали — сьогодні ввечері повертаються. Гід у них місцевий, львів’янин. «Ще нікуди не ходили, екскурсія щойно починається, — каже хлопчина. — Які у нас плани далі, не знаю. Але сонце гріє, і мені тут подобається».

Впадає у вічі, що більшість польських туристів — чемні, інтелігентні люди. Навіть молодь. Бачимо, стоять на вулиці польські підлітки і курять. Жартома сваримо їх: «У Львові на вулиці не можна курити!». Хлопці це сприймають за чисту монету, одразу вибачаються і викидають цигарки у смітник…

Наша наступна локація — площа Ринок. На ловця і звір біжить: черговий наш співрозмовник — керівник туристичного бюро Kaszub Travel Здіслав Колінський. Фірма з Ґданська. «Часто привожу сюди групи, заохочую, щоб приїжджали саме у Львів, бо мені тут дуже подобається, — розповідає пан директор. — Хоча родини у Львові не маю, я є кашуб (житель польського Помор’я. — Авт.). Возив також туристів до Вільна (Вільнюс, столиця Литви. — Авт.). Львів — це як Флоренція, а Вільно — як Венеція. До 2012 року у Львів не можна було приїхати, тут не було доріг, інфраструктури. Від 2012-го почалися разючі зміни на краще. Дуже добре працює мерія: хороші дороги, багато кафе, готелів, є куди піти. Ми завжди зупиняємося у Брюховичах.

— Чи не відлякує пана те, що останнім часом загострилися українсько-польські відносини?

— Знаєте, я політикою не займаюся. Знаю, що час малих держав минув. Зараз — глобалізація. Є велика Європа, і вона має бути пов’язана між собою, відносини між народами Європи мають бути добрі. Це Європа майбутнього. Українці у Львові до поляків добре ставляться.

Розпрощавшись із паном Здіславом, на іншому розі площі Ринок натрапляємо на компанію із чотирьох пань середнього віку. Це польські туристки, які тут мають зустрітися із рештою своєї групи. Представившись, запитуємо, чи збираються відвідати якісь наші магазини. «По магазинах не ходимо зовсім, — відповідає пані Аґнєшка. — Ми тут уперше і хочемо подивитися місто та околиці. Уже побували у Жовкві. Ми приїхали з Мазовецького воєводства, з міста Цеханув. У нас там теж є замок. У Львові дуже подобається. Приїхали групою на чотири дні, зі своїм гідом. Мешкаємо у готелі на периферії міста. Зараз маємо вільний час».

Наступний наш співрозмовник — старший пан. Лєшек Міхалевський приїхав до Львова з міста Ополє. Не вперше у місті Лева. Лише першого разу приїздив у складі туристичної групи, а тепер гуляє вулицями самостійно. Зізнається: «Уже добре вивчив улюблене місто моєї родини. Вона колись мешкала у районі вулиці Набєляка (тепер — Котляревського. — Авт.). Люблю цей район, обходив його увесь вздовж і впоперек. Там чимало довоєнних будинків. Бачу, за останні роки у місті сталися великі зміни: стало світліше на вулицях, повно кав’ярень і загалом якось веселіше. Транспорту побільшало, але ваші дороги!!! Над ними ще працювати і працювати. Вулиця, що йде попри Політехніку (Степана Бандери. — Авт.), де навчався колись мій дідусь, якась нещаслива. Має хіба найгірше у місті покриття, бо постійно шпортаюся, коли її переходжу. Крім того, їй дуже часто змінювали назву: Сапєги, Комсомольська, Фюрстенштрассе, Сталіна, Ми ру, Бандери… Думаю, коли приїду наступного разу, її нарешті відремонтують».

Коментар для «ВЗ»

Галина Гриник, заступник начальника управління туризму Львівської міської ради

Наразі ми ще не встигли опитати наші туристичні фірми і готелі, тому ґрунтуюся на даних нашого Центру туристичної інформації. Але специфіка в тому, що до Центру звертаються лише організовані туристи. А є ще багато людей, які приїжджають приватно. Але вже зі статистики Центру бачимо, що порівняно з минулим роком кількість іноземних туристів значно зросла — майже удвічі. Минулого року їх було 33 тисячі, а з початку цього року вже приїхало 30 тисяч. Бачимо тенденцію: груповий туризм. Усі польські групи — організовані. Не можемо гарантувати, що усі вони приїхали на запрошення наших туристичних фірм.

Але бачимо, що мають у супроводі наших гідів. Це приємно, бо від цього отримує кошти наш туристичний бізнес. Приїжджають польські туристи різної вікової категорії, їдуть автобусами. У програмі мають постійні об’єкти: римо-католицька Катедра, Личаківський цвинтар, «Цвинтар Орлят», багато екскурсій за містом. Поляки цікавляться тематичними екскурсіями, питають про карти міста, інформаційні буклети, де вказано, що відбувається у Львові. У Центрі туристичної інформації можна замовити екскурсію, знайти проживання, але зазвичай ці люди вже мають визначене поселення.

Крім Польщі, до нас приїжджають туристи з Чехії, Словаччини, Канади. В аеропорту відкрився оновлений Центр туристичної інформації, збільшилася кількість рейсів. Завдяки цьому зросла кількість туристів з Італії, Великої Британії. Сподіваємося, країн буде ще більше. Стабільно багато туристів з Туреччини.

Юлія Ліщенко, Іван Яремко. Фото Володимира Гармаша