Розжалували… священика. Бо розкрив таємницю чужої сповіді

Неприємна річ, коли роботодавець за якусь провину звільняє підлеглого. Таких випадків у нашій країні щодня стається сотні, нікого цим не здивуєш. Але коли на двері показують людині у рясі — погодьтеся, це щось надзвичайне.

Ось уже чотири роки не має парафії священик з 25-річним стажем Іван Сивак. А кілька днів тому його взагалі позбавили духовного сану, права служити у церкві, виконувати релігійні обряди. У Стрийській єпархії УГКЦ, де видали такий строгий декрет, стверджують, що отець Іван вчинив тяжкий гріх: порушив таїнство сповіді. І що найгірше — не розкаюється у содіяному…

На колишнього свого пароха кілька років поспіль скаржилися жителі села Жулина, які моляться у храмі Пресвятої Трійці. Раніше звинувачували душпастиря у розкраданні церковного майна і пожертв, надмірно високих ставках за обрядові послуги, особистій нескромності, житті на широку ногу, неетичній поведінці.

Мовляв, при скромній зарплаті священика збудував собі у райцентрі двоповерховий особняк, придбав три мікроавтобуси. Люди приписували отцеві Івану, що доклався і до зникнення дорогого хреста з храму…

У цій релігійній громаді були й конфлікти із застосуванням фізичної сили. Шість років тому «Високий Замок» писав, що під час одного з богослужінь у жулинському храмі сталася бійка між його настоятелем і парафіянами. В один з моментів отець Іван вдарив Романа Коваліва… кропилом, розбивши до крові йому обличчя.

А згодом до вищих церковних урядників у Стрию пожалівся інший місцевий парафіянин: сказав, що священик публічно, у Народному домі, розголосив його приватну сповідь, цим глибоко образивши його. За словами канцлера Стрийської єпархії УГКЦ о. Володимира Ждана, аналогічних скарг на неправомірні дії о. Івана Сивака надійшло ще декілька. Ситуація була настільки напруженою, що для її вивчення на Стрийщину приїжджала комісія з Ватикану. Врешті-решт владика Тарас Сеньків постановив «накласти кару» на колишнього священика з Жулина. Згідно з декретом Стрийського єпарха, Іван Сивак «втрачає властиві клирицькому станові права, йому забороняється сповняти священнодійства, він позбавляється всіх урядів, служінь, завдань і будь-якої делегованої влади».

Розжалуваний священик не вважає себе винним. У розмові з кореспондентом «Високого Замку» колишній душпастир вилив свої жалі:

— Канцлер Володимир Ждан — брат мого зятя. Не шкодує слів, щоб мене дискредитувати. Одній бульварній газеті сказав, що «отець Іван займається політикою». У нашій єпархії уже кілька інших духовних осіб неправдою принизили, а тепер — і мене…

Комісія розбиралася щодо висунутих звинувачень — начебто вкраденого «золотого хреста на срібному куполі костьолу», якихось крісел з реабілітаційного центру, з приводу моїх банківських рахунків. Все виявилося «липою». Комісія пересвідчилася, що немає підстав мене звинувачувати. До слова, про «вкраденого хреста». Якби він був справді золотим, а купол — срібним, комуністи за своєї влади це давно розікрали б…

Іван Сивак каже про спеціально організовану кампанію з його дискредитації.

— Молодий священик отець Барбуляк при єпископі заявив: «Я буду ходити від хати до хати, але на вас провину знайду!». На парафії у Жулині зараз служить двоюрідний брат цього отця. Він ходив по парафії, шукав на мене «провини». І знайшов «свідчення» двох судимих людей. Якщо вірити їхнім словам, я у Народному домі сказав, щоб один з них «подивився, скільки має коханок». І це трактували як зраду сповіді. Потім знайшли людей з Великої Лукавиці, які теж свідчили проти мене. Одна з жінок заявляла, що я під час прощі на святому місці, у с. Страдчі, щось погане говорив про її чоловіка. І це стало підставою для ухвали єпископа…

Колишній жулинський священик сказав нам, що вище духовне керівництво дорікало йому і за те, що їздив на Майдан, «шило політику».

— Яка політика? — обурюється звільнений душпастир. — Блаженнійший Любомир Гузар на схилі літ теж був на Майдані з нами. Блаженнійший Святослав закликав священиків їхати на Майдан…

Позбувшись офіційної роботи на духовній ниві, Іван Сивак тепер займається нею, так би мовити, на громадських засадах. Каже, що як волонтер, капелан «працює на благо АТО»: кожних два місяці їздить до українських воїнів, провідує поранених бійців у госпіталях. На лінії розмежування допоміг облаштувати Хресну дорогу. Ще одну Хресну дорогу — «На єдність Церкви і Народу» — провів від села Кути Косівського району Івано-Франківської області аж до Авдіївки Донецької області.

Тільки Богові відомо, хто у цій конфліктній ситуації є праведником, а хто — грішником. Хто мовить істину, а хто — лукавить.