Богдан Машай: «Я поважаю свого глядача»
Як потаємні мрії портьє столичного готелю про телекар’єру стали реальністю, хто головний подразник серед колег-телевізійників та чим допомагають віртуальні футбольні баталії ведучому прямоефірних токінг-студій «Перші про головне. Коментарі» на каналі ZIK Богдану Машаю – в нашому інтерв’ю.
— Богдане, на ZIK ти прийшов майже рік тому, до цього був ведучим на NewsOne. Чому змінив канал мовлення?
— Перша і головна причина — бажання розвиватися у нових форматах. NewsOne — надзвичайно потужна школа телебачення. Якщо ти витримуєш тамтешній шалений темп, то за півроку навчишся робити у телевізійній журналістиці якщо не все, то дуже багато. За майже два роки там я пройшов шлях від редактора міжнародних новин до ведучого прямих ефірів. Між тим встиг попрацювати журналістом, кореспондентом та інтерв’юєром. Та, з іншого боку, постійна гонитва за інформацією інколи просто не дає змоги вникати в її суть. ZIK мене привабив іншим підходом. Від самого старту «Перших про головне. Коментарі» ми з командою працюємо, у першу чергу, над якістю контенту. Це надзвичайно важливо, адже я поважаю свого глядача. Крім того, це постійний стимул до розвитку. Глядач ZIKу більш вибагливий, аніж інших інформаційних каналів. Бо йому не просто потрібно знати, що відбулося, а й розуміти, чому. Це ставить високу планку для мене, як ведучого.
— Раніше працював ведучим новин. На ZIKу ведеш токінг-студію «Перші про головне. Коментарі». Який формат більше до душі?
— Я прийшов на ZIK ведучим новин. За всієї схожості цей формат на 90% відрізняється від багатогодинних прямих ефірів. Це не означає, що він простіший, чи вимагає менше зусиль, просто — інший. Мій формат — «живий». У першу чергу, тому що в ньому я нічим не обмежений, окрім теми, яку ми готуємо. У випусках новин кількість тексту суворо лімітована суфлером. У нас же в «Коментарях» ним навіть не користуються. Це дає набагато більше можливостей зацікавити глядача. Намагаюся використовувати їх максимально.
— Що захоплює особисто тебе в роботі на ТБ? А що дратує?
— Я переконаний, що телебачення — це повністю «моє». Належу до категорії тих людей, які щодня отримують задоволення від того, чим займаються. У ньому мене приваблюють відсутність будь-якої монотонності і постійна необхідність саморозвитку. Бо якщо зупинишся — глядач просто втратить до тебе інтерес. Але, на жаль, так вважають не всі, з ким доводиться працювати. Їх право, але я не розумію, як можна ставитися до ефіру, як до 8-годинної роботи. Це потрібно любити і жити цим. Вкладати, нехай трохи пафосно, але всю душу. Саме люди, які так не вважають, мене дратують.
— А як взагалі потрапив на телебачення? Це було давно заплановано чи випадково? Бо ж до кар’єри ведучого працював портьє в київському Hyatt Regency, якщо не помиляюсь.
— Телебачення мене вабило завжди. Але на етапі Hyatt Regency воно було таємною мрією, аніж метою. До речі, робота портьє в готелі — набагато цікавіша, аніж може здаватися. На третьому курсі університету я заробляв просто непристойно багато порівняно з моїми друзями. При цьому постійно спілкувався з зірками світового масштабу і харчувався тричі за зміну. А для студента це, повірте, дуже важливо (сміється). Там, до речі, я познайомився з Мадонною, колективами Muse та Red Hot Chilly Peppers, зірками світового футболу і з багатьма українськими депутатами. Але це тема окремої розповіді.
В якийсь момент зрозумів, що більше нічого навчитися не зможу, тому вирішив звільнитись і йти далі. Це було, мабуть, найскладнішим рішенням мого життя. Необхідний, але все ж крок у нікуди з гарної, стабільної і не надто складної роботи. Далі моя дружина, яка працює на ICTV, вмовила мене спробувати свої сили на «112 Україна» як міжнародного редактора ранкового шоу. Я сумнівався, але вирішив, що політику знаю не так уже й погано, а чого не вмію у телевізійному виробництві — швидко навчуся. Та й як я, зрештою, реалізую свою мрію, якщо навіть не спробую? Після півроку ранкового шоу на «112-му» був NewsOne. Тепер ZIK.
— Робота на телебаченні вимагає багато енергії, постійної зібраності. Що допомагає відволікатись від інформаційного потоку нон-стоп?
— Я від нього не відволікаюсь — я в ньому живу. І взагалі, якщо ти відчуваєш потребу відволікатись від інформаційного потоку, то телебачення точно не твоє. Звісно, інколи хочеться взяти паузу. Для мене це сім’я, книги та спорт. Ще я люблю відеоігри. Це, мабуть, пристрасть із дитинства. Маю на них не надто багато часу, але інколи з друзями влаштовуємо собі віртуальні футбольні баталії.
— Богдан Машай працював портьє, тепер — ведучий. А ким ще хотілось би попрацювати, яку професію спробувати?
— Повторюсь, але переконаний, що вже знайшов себе. Хочу розвиватися у журналістиці в цілому. Краще писати, аналізувати, ширше мислити, влучніше доносити. На це я готовий витратити все життя. Наразі взагалі не уявляю себе в іншій сфері, але цілком можливо, що колись доведеться її спробувати. Головне, аби в ній я отримував задоволення. Інакше — немає сенсу.
Розмовляла Тетяна САЩУК.
