Передплата 2024 «Добре здоров’я»

У душі – жінка, за паспортом – чоловік

Історія трансгендерної людини, яка знайшла своє кохання. Але вирішила не робити операції зі зміни статі – обмежилася гормонотерапією.

Довге волосся, красива сукня, стриманий макіяж. Коли будете спілкуватися з цією жінкою, нізащо не здогадаєтеся, що вона... народилася чоловіком. “Точної статистики немає, бо це — закрита група. Але, зважаючи на дані з інших країн, трансгендерів в Україні може бути приблизно 0,5%, - каже киянка 39-річна Інна Ірискіна. - Ви точно бодай раз у житті зустрічали таку людину”. Повного переходу Інна не здійснила, хоч і планувала спершу, що зробить операцію зі зміни статевих органів. Каже, після гормонотерапії почувається комфортно у своєму тілі, а жертвувати здоров’ям заради того, щоб відповідати стандартам “справжньої жінки”, не хоче. Інна вважає себе щасливою жінкою, бо знайшла своє кохання. Пара узаконила стосунки.

«У дитинстві не думала, що я — дівчинка. Мені сказали, що я — хлопчик, і я не заперечувала. Моїм улюбленим заняттям було вигадувати різні фантастичні історії. Жила в уявному світі, - згадує Інна. - Коли мені було 13 років, приміряла мамину сукню. Після того часто переодягалася у жіноче вбрання, коли нікого не було вдома. Одного разу мама “застукала” мене за цим заняттям і запитала, навіщо це роблю. Розгубилася. Тоді не знала про існування трансгендерів. Мама попросила більше такого не робити, і я пообіцяла, що буду слухняним хлопчиком. Але надовго мене не вистачило»...

Мама Інни померла від раку, так і не дізнавшись, що її син наважиться здійснити перехід. Батько і молодший брат рішення Інни підтримали. “Одного разу прийшла до них у гості вже як жінка — відповідно вбрана, з макіяжем. Батько не здивувався. Сказав, що він завжди знав, що я буду жінкою”.

На роботі (Інна працювала у науковій установі) також усі були до цього готові, але ще якийсь час зверталися до неї на чоловіче ім’я. “Напередодні моєї появи у спідниці шеф мав зі мною розмову віч-на-віч. Протягом року приймала гормони, тож зміни були помітні, - розповідає Інна. - Керівник запевнив, що я — цінний працівник і роботи не втрачу”.

З дитинства Інна мріяла стати письменницею і навіть опублікувала три фантастичні романи, за які отримала гонорари. Але у її сім’ї письменництво не вважали серйозною справою, тому Інна розглядала його як хобі на додачу до основної роботи. Зупинила свій вибір на комп’ютерних технологіях укладання словників і навіть захистила кандидатську дисертацію на цю тему.

Моя співрозмовниця зізнається, її завжди приваблювали жінки, хоча до переходу стосунки з ними не складалися: “Розуміла, що прийде момент, коли треба буде зізнатися у своїй “особливості”, і це лякало”. Не всі транс­гендери - гомосексуали. Деякі є гетеро- або бісексуалами. Деяким подобаються виключно гендерно невизначені особистості...

Інна вирішила не приховувати своє минуле. Проте, каже, багато трансгендерів воліють тримати його у таємниці. Особливо, якщо людина живе у маленькому містечку (не кажучи про село). “Мені пощастило, - визнає Інна. - У Києві люди більше переймаються своїми проблемами, а не журяться тим, що відбувається у сусіда за стіною”.

З коханим Інна познайомилася в Інтернеті. П’ять років підтримували стосунки на відстані (Ян — з російського Сочі), а два роки тому побралися. Пара розписалася у Деснянському районі столиці. Працівники РАЦСу зауважень до них не мали, адже Інна по паспорту — чоловік, а Ян — жінка (операцій не робив, але ідентифікує себе як чоловік). Заяву майбутнє подружжя подавало як звичайна пара. Лише попередили, що наречений буде в сукні, а наречена — у костюмі. Святкове вбрання замовляли у майстерні карнавальних та історичних костюмів, бо хотіли, щоб весілля запам’яталося на все життя. Церемонія пройшла у колі близьких друзів закоханих, більшість з яких є членами української ЛГБТ-організації “Інсайт” (Інна у ній координує програму трансадвокації).

Ян воліє триматися “у тіні”, не дає інтерв’ю. “У Росії до таких людей — набагато гірше ставлення, ніж у нас”, - каже Інна. Хоча, зізнається, і сама натерпілася через свою транс­гендерність. Образи, які сипалися у спину, — не найгірше, що траплялося з нею. Інна стала жертвою насилля...

Коли Ян почав готувати документи для переїзду в Україну, у нього діагностували злоякісне захворювання крові. Активісти ЛГБТ-спільноти почали збір коштів. Лікуватися Ян поїхав у Москву. Зараз показники крові у нього покращилися, але говорити про те, що хвороба відступила, надто рано.

Цікавлюся, чи хотіло би подружжя мати дітей. Інна каже, що власних навряд чи зможе мати — такою є плата за тривалу гормонотерапію. Можливо, колись би всиновила дитину (МОЗ розглядає можливість надати таким людям право на всиновлення дітей).

Донедавна людина, яка вирішила змінити стать, мусила пройти “сім кіл пекла” - обстежитися у стаціонарі психлікарні (не просто регулярно відвідувати лікаря, а пробути у стінах лікувального медзакладу від 30 до 45 діб), стати на облік у психіатра і сексопатолога за місцем проживання і пробути під наглядом цих фахівців мінімум рік. Зібрати стос документів та отримати дозвіл спеціальної комісії МОЗ, яка засідає у Києві 1-2 рази на рік, повторно все перевіряє і тоді вже вирішує — давати дозвіл на операцію чи ні. Необхідність перебування у стаціонарі і дозвіл єдиної центральної комісії — ці дві дискримінаційні вимоги вже скасовані. З найбільш нагальних залишається ще одна - без операції трансгендер не має права отримати новий паспорт. Інна сподівається, що незабаром і цю норму буде переглянуто. Її організація веде відповідні переговори з Міністерством охорони здоров’я.

Головне, чого вдалося добитися, - відомство скасувало наказ №60. Тепер наявність дітей до 18 років, перебування у шлюбі і гомосексуальність (як основний мотив для зміни статі) вже не вважаються протипоказаннями до зміни (корекції) статі. Також люди, які здійснюють перехід, більше не будуть піддаватися обов’язковій стерилізації, і їм дозволять зберігати заморожений біоматеріал (сперматозоїди і яйцеклітини). А це значить, у них з’явиться шанс мати власних дітей.

Не переплутайте!

Трансгендер — людина, яка відчуває, що не належить до своєї біологічної статі. Транссексуал — те саме, що трансгендер. Деякі трансгендери вважають цей термін застарілим, бо він створює оманливе враження, що йдеться про сексуальність, а не гендерну ідентичність. Трансвестит — людина, яка переодягається в одяг, який за суспільними нормами та умовностями носять представники протилежної статі.

Фото з приватного архіву Інни Ірискіної

Схожі новини

Популярне за добу

Популярне за тиждень