Раби XXI століття

Корупційний скандал у місті Вишгороді на Київщині не сходить з перших шпальт газет та інформаційних телеповідомлень. Мера Вишгорода звинуватили у вимаганні хабара на суму мільйон євро. Кошти чиновник із кримінальним минулим вимагав за дозвіл на будівництво. Це свідчить про те, що у цьому регіоні ведеться інтенсивне будівництво багатоповерхівок, а кожен клаптик землі на вагу золота. Місцеві розділилися на два табори: є такі, що кажуть, мера “підставили”, інші упевнені у його провині... Проте чиновників у високих кабінетах не вельми цікавить, у яких умовах живуть і працюють будівельники, водії, які їдуть із Західної України на Київщину на заробітки. А цих людей називають київськими «остарбайтерами», або рабами XXI століття. Про внутрішнє заробітчанство журналіст “ВЗ” поспілкувалася з радником голови Вишгородської райдержадміністрації з питань захисту прав найманих робітників Степанією Сідляр.

- Пані Степаніє, ви теж заробітчанка. Переїхали на роботу до Вишгорода з Перемишлянщини. З якими проблемами стикаєтеся щодня?

- На заробітки до Вишгорода поїхала у 2006 р. (на Перемишлянщині працювала у сільському господарстві, але заробітки були мізерними). На Київщині працювала завскладом у будівельному управлінні, останній рік — радником голови райадміністрації. Внутрішнє заробітчанство в Україні - витончене рабство XXI століття. Найгірше те, що немає обліку людей, які виїжджають на роботу на Київщину зі сіл та містечок...

- Нещодавно у Києві обвалився будинок, загинули будівельники-заробітчани...

- Це сталося 25 лютого на вул. Б. Хмельницького. П’ятеро хлопців з Західної України з переломами хребта лежать у лікарні. Двоє людей загинули. Очевидці розповідали, зранку у той день на об’єкті працювало двадцять заробітчан... А якщо тіла вночі повивозили? Ніхто не знає, скільки людей зранку було, скільки залишилося до вечора. Через два тижні в Ірпені на будові теж загинуло двоє чоловіків із Західної України. Якщо щось стається, забудовник не несе жодної відповідальності. Пригадую випадок. Чоловік, який працював зі мною на фірмі охоронцем, сильно обгорів. Світло відімкнули, а він запалив свічку і заснув... Сталася пожежа. Власник фірми звільнив його і не виплатив жодної матеріальної допомоги. Я тоді пішла на прийом до одного високого столичного чиновника, а він сказав, що “люди самі винні, бо йдуть працювати нелегально”. А у людей немає виходу, бо тоді залишаться без шматка хліба...

- Хто винен у тому, що український бізнес працює у тіні, і хто може вирішити цю проблему?

- Винна влада. Українці по всьому світу шукають роботу, бо чиновники не створюють достатньої кількості легальних робочих місць. В Україні більшість виживає з пенсій та соціальних виплат. Така країна не має майбутнього. Заробітчани, що працюють на Київщину, змушені жити і працювати в жахливих умовах. Барак, дві-три кімнатки, дошка, матрац... Хто має постіль, хто ні. В одному приміщенні і жінки, і чоловіки, різного віку та соціального статусу. Ліжко-місце коштує від 600 до 800 грн. на місяць. Будівельник, який заробляє не більше восьми тисяч на місяць, не може дозволити собі винаймати житло за 3-3,5 тисячі грн. (середня ціна на оренду двокімнатної квартири без “комуналки”). У гіршому випадку збудують два-три поверхи і сплять на цементі... У кращому - живуть у хостелах, але там не ліпші умови. Вдень таргани лазять по меблях, а вночі по людях... Один туалет на сорок осіб.

- Чому люди терплять такі жахливі умови праці?

- Українці, які ніколи не виїжджали за кордон, бояться кудись їхати, у них психологічний бар’єр, от і працюють на українських будовах. Нелегально. Якщо комусь скажуть, де працюють і на яких умовах, то миттєво залишаться без роботи і додому поїдуть без грошей.

- Чорний ринок праці у Киє­ві ще існує?

- Практично ні. Це раніше ми за людьми їздили на вокзал. Тепер бригада бригаду тягне до Києва. Мають свої об’єкти: Боярка, Ірпінь, Вишгород... Будують “висотки” на 16-22 поверхи та торгові центри. За два роки у Вишгороді виросли чотири багатоповерхові будинки. Інші працюють у сфері автоперевезень, на птахофабриці.

- Бувають випадки, коли людей дурять на гроші?

- Буває. Жоден робітник забудовника ніколи не бачив. Працює з посередниками другої чи навіть третьої черги. У Вишгороді п’ять великих багатоповерхівок будують забудовники з Донецька та Луганська. Якось бригада чоловіків хотіла підзаробити — штукатурили приватний будинок. Коли дійшло до розрахунку, вийшли два амбали, посадили їх в машину і ні копійки не дали. Місцевість там специфічна. За радянських часів на Київську ГЕС їхали працювати якути, мордвини... В Украї­ні вони створили сім’ї. Ці люди відкрито підтримують Росію...

- Трапляється, що заробітчани обстоюють свої права у судах?

- З якими документами людина піде до суду? Офіційно працевлаштовують майстра, прораба, від сили двох будівельників... Наприклад, муляр зробив роботу на одному об’єкті, його перекинули на інший. Є негласний нагляд: хто з ким спілкується, хто що каже і куди ходить. А забудовник як робить? За перший місяць платить нормально, потім менше і менше... Шоста година ранку — будівельники працюють, восьма вечора — ще працюють. Люди просять Бога, щоб живими вийти з будови. Якщо грошей не дали, йдуть до священика. Священик дає гроші на квиток додому...

- Забудовник отримує шалені прибутки, а людям на Київщині платять копійки. Навіть у Львові можна більше на “шабашках” заробити. Якщо вимагати більшої зарплати...

- Останнім часом заробітки на Київщині зменшилися. Але проблема не лише у грошах, люди далеко від сім’ї. Ні тобі доброго слова ніхто не скаже, ні дружини, ні дітей не бачать місяцями. Ви би у неділю подивилися: по дачах, городах — всі працюють... Та, крім “Мівіни”, нічого собі дозволити не можуть. Дитині треба чоботи купити, до школи зібрати... Вони весь час питають: “Коли ж вдома буде робота?”.

- Певно, і до чарки заглядають...

- Не без того. Але на роботі з алкоголем строго. Випив — їдеш додому. Був випадок, двоє робітників познайомилися у кафе з жіночками. Ті покликали їх до себе додому на... чай. Коли роботяги зайшли до хати, вийшли їхні спільники - обібрали обох до нитки. Вони зранку встають, не знають, чи мешти біля ліжка будуть... Різне буває. Сім’ї руйнуються. Він з Франківщини, знайшов собі коханку, поїхав на Кіровоградщину. Діти залишилися без батька...

- Чому люди не виходять з протестами, не розповідають, в яких важких умовах працюють?

- Скільки я листів написала... Всі вони — до першого-ліпшого смітника. 18 травня у Вишгороді має відбутися “круглий стіл” за участі влади та роботодавців на тему внутрішнього заробітчанства. Люди знають, що у нашій країні немає кому скаржитися. Влада нахабно бреше! Багато людей, які їдуть на Київщину на заробітки, з вищою освітою. Вони змушені їхати світ за очі, щоби з голоду не померти…

Фото автора