«Я одягаю кисневу маску лише на висоті 8,3 тисячі метрів. Зона смерті починається з 7,5 тисячі...»

Познайомилася з відомим українським альпіністом світового рівня Сергієм Бершовим (на фото) під час конференції «Від хорошого до Великого. Час сміливих підприємців». Сергій зібрав аудиторію із понад сотні осіб, які захоплено слухали його доповідь “Альпінізм як стиль життя”. “Мені здається, що ви отримуєте від гір кайф, - каже учасниця конференції із Черкас Олена. - Коли розповідаєте, як замерзали руки, як було важко рухатися, як по дорозі ви втрачали побратимів, то чомусь усміхаєтеся і маєте гарний настрій. У вас такий характер чи справді ловите кайф від пригод?”. На це альпініст відреагував з усмішкою: “Коли підкорюєш вершину, з тебе спадає життєва “шелуха”. Переоцінюються життєві цінності. Зверху розумієш, що машини, дорогі телефони, “шмотки” не головне”.

...69-річний Сергій Бершов виглядає на п’ятнадцять років молодшим: спортивний, стрункий, життєрадісний, випромінює позитив. Сергій — майстер спорту зі скелелазіння, заслужений майстер спорту з альпінізму, заслужений тренер України. Викладає гірський туризм у Харківській державній академії фізичної культури, працює гідом в горах. Каже, бізнес його не цікавить. За плечима Сергія Бершова — кількасот сходжень на найвищі гори світу, зокрема сім восьмитисячників. Він — єдиний у світі альпініст, який підкорив Еверест... вночі. Пригадує, тоді світив місяць, не треба було витягати з рюкзака ліхтарик (на вершині — мінусова температура, не кожна техніка витримує роботу в таких умовах). Крім Сергія Бершова, на Евересті побувало дванадцять українців.

Альпінізмом займається з 17-річного віку. У підлітковому віці мав проблеми з серцем. Кардіолог заборонив займатися спортом, дав настанови — не перегріватися, не переохолоджуватися. З усмішкою згадує, як лікарі давали песимістичні прогнози. Мовляв, добре, якщо хлопчина так-сяк буде шкандибати по світу. Але Сергій Бершов не прислухався до порад ескулапів, займався спортом. Організував секцію альпінізму, проводив експедиції у кримські гори. Побував на Кавказі. Поставив собі за мету підкорювати лише високі вершини.

Пан Бершов каже, що здоров’я у альпініста має бути як у космонавта. Медогляди — надприскіпливі. Кажуть, на вершині понад п’ять тисяч метрів на поверхню вилазять приховані болячки. Застуди — не найстрашніше... Підкорювачі восьмитисячних вершин відморожують руки, ноги, втрачають свідомість. На вершину доводиться добиратися з кисневою маскою та неабияким вантажем на плечах. Новачків лікарі перевіряють не лише на фізичні дані, а й на психологічну сумісність людей у групі, які разом підуть у похід.

- Кажуть, альпінізмом можуть займатися лише багаті люди…

- Справді, не бідні. Треба доїхати до підніжжя гори, придбати дороге спорядження, намети, кисневі маски, спецтехніку, яка працює при низьких температурах. На їжу під час походу теж треба витратитися. Там їмо переважно сублімовані супи з овочами, які заливають гарячою водою. Колись путівка у спортивний табір, де велась підготовка до експедиції, коштувала 17 доларів. Зараз десятиденне перебування на Кавказі коштує 500-800 доларів. Гімалаї ще дорожчі. Альпінізм — не дешевий вид спорту. Його можна порівняти з гольфом. Свого часу альпінізмом займалися навіть студенти. Тепер не кожен студент може собі дозволити піти в гори.

Оскільки це не олімпійський вид спорту, то заробляють на життя як можуть. Більшість поціновувачів гір займаються висотними роботами. Я працював маляром-висотником.

- Які емоції вас переповнюють, коли сходите на вершину у понад вісім тисяч метрів?

- Відчуття глибокого задоволення. Та на вершині головне - не розслаблятися. Бо у безпеці лише тоді, коли вже спустився вниз. Під час експедиції на кожному кроці чатує небезпека. Може зійти лавина. Бували випадки, коли бракувало кисню. Довелося посилати когось з експедиції за балонами. Хто йде без маски, треба відновлювати згодом сили більше року. Я одягаю кисневу маску лише на висоті 8,3 тисячі метрів. При тому несу на плечах спорядження вагою 25 кілограмів. На вершині “зона смерті” починається з 7,5 тисячі метрів. Можна захворіти на пневмонію. На висоті понад сім тисяч метрів у декого відчуття, як після затяжного похмілля: слабкість, крутиться голова.

- Заради чого альпіністи ризикують життям? Невже, щоб насолодитися красою гір з висоти, куди не ступає нога більшості людей?

- Треба хоча б раз у житті підкорити серйозну вершину, щоб відчути неймовірний кайф. Там психіка людини і світогляд міняються. Для мене це спосіб життя, спорт. Гори для мене най-улюбленіша справа. Альпінізм — колективний вид спорту. Ходити в гори по одному заборонено.

Останнім часом гори-восьмитисячники підкорюють представниці прекрасної половини людства, які приєднуються до складу чоловічої експедиції. Наразі жодна українка не зійшла на Еверест.

- Як до вашого способу життя ставляться рідні, друзі?

- Підтримують. Моя дружина — майстер спорту з альпінізму, чемпіонка світу з альпінізму та скелелазіння. Ніхто з друзів не обзиває диваком. Живу не лише горами та екстримом. Нещодавно відпочивав з дружиною у Єгипті на морі. Так відзначали ювілей сімейного життя.