«Мешканці, які переселилися у нові кращі квартири, подякували готелю»

У Львові стрімко розвивається туристична сфера. До кінця цього року у місті очікують двох мільйонів гостей з України та з-за кордону. Торік завітало 1,7 мільйона туристів. Європейські мандрівники мешкають у Львові переважно у готелях. Лише частина туристів надає перевагу хостелам, орендованим квартирам. Відтак туризм і готельна сфера Львова змушені йти однією стежкою розвитку, бо вони доповнюють одне одного. Левова частка вражень іноземця формується не лише від міста, а й від готелю, в якому мешкав. Перший етап готельного розвитку припав на 2012 рік — напередодні єврочемпіонату з футболу. Отримавши такий поштовх, готелі продовжують збільшувати номерний фонд, розбудовуватися. Серед таких — Reikartz Медіваль, що на вул. Друкарській, 9.

Готель Reikartz Медіваль знаходиться в історичному центрі міста. Це туристичний район, куди переважно заселяються іноземні мандрівники. Оскільки готельний бізнес Львова постійно розвивається, національна мережа готелів Reikartz вирішила розширити номерний фонд на вул. Друкарській, 9. У 2008 році готельєри Reikartz почали домовлятися з мешканцями квартир, що живуть у прилеглих до готелю будинках на Вірменській, 17, та 19, про переселення на вигідних умовах. Людям пропонували продати компанії свої квартири, натомість їм би купили рівноцінні квартири в обраних ними ж будинках і районах Львова (на їхній вибір — у центрі чи на периферії). Хтось із мешканців обирав собі помешкання в центрі, дехто брав квартиру за межами історичної частини, щоб втекти від туристично-центрової метушні. Житлові будинки, що прилягають до готелю на Друкарській та Вірменській, — старі, внутрішні приміщення, вікна, дахи, фасади і внутрішні дворики потребують серйозного ремонту. Такі комунікації, як вентиляція, водопровід і каналізація, регулярно виходять з ладу, потребують заміни, ремонту і постійного обслуговування. Зрозуміло, що мешканці самотужки не могли інвестувати достатню кількість грошей, щоб покращити умови свого проживання. У деяких помешканнях площею 18-20 «квадратів» не було належного водопостачання, туалету, каналізації, кухні. До цих незручностей мешканцям перших поверхів додавалася пліснява від вологості з напівзасипаних підвалів та поганої вентиляції… Пропозиція про вигідне переселення, яка надійшла від менеджерів мережі готелів, стала найкращим виходом із ситуації.

Кухня — під сходами, немає туалету та ванної кімнати

Як розповів «ВЗ» менеджер мережі Reikartz Володимир Кашутін, готель Reikartz Медіваль на Друкарській мав 23 номери. Після завершення першої черги реконструкції половини будинку на Вірменській, 17, номерний фонд збільшився до 37 номерів. У найближчих планах мережі готелів реконструкція будинку на Вір­менській, 19. Після завершення всього проекту реконструкції готелю номерний фонд поповниться новими комфортабельними кімнатами для гостей. Збільшення кількості номерів створить додаткові робочі місця, у бюджет міста буде надходити більше податків. І ще більше львів’ян та туристів отримають змогу відпочити в комфортних умовах.

І все б добре, якби не двоє власників однієї з квартир, які принципово не хочуть переселятися. Це мати Вікторія, яка мешкає в квартирі на Вірменській, і її донька Катерина, яка в квартирі давно не живе, але прописана тут і має свою частку нерухомості (імена змінені з етичних міркувань. — Авт.). Очевидно, їм хтось підказав, що можуть зробити «вигідну оборудку»… «У нас зараз, — розповів Володимир Кашутін, — проблема у тому, що вони не погоджуються продати нам квартиру і покращити свої житлові умови, хоча мають вигідну пропозицію від нашої компанії. Щоб було зрозуміло — пані Вікторія мешкає у тісній незручній квартирі загальною площею 17 квадратних метрів. Житлова кімната — 14,7 кв. м і підсобне приміщення з умивальником під сходовим майданчиком. Нема ні передпокою, ні кухні, ні туалету, ні ванної кімнати. До її кімнати вкрай рідко потрапляє природне світло, там постійно темно, сиро… Не дивина, що літня жінка часто хворіє, очевидно, що їй потрібна допомога…».

Пан Володимир запевняє, що менеджери компанії Reikartz з 2010 року знаходили і пропонували жінкам кілька варіантів нових інших квартир. «Роботою з купівлі квартир у мешканців будинків №17 і №19 на вул. Вір­менській з 2007 року в різний час займалися різні співробітники компанії, — продовжує розмову Володимир Кашутін. — Минали роки, змінювалася ситуація в країні, змінювалися і ціни на квартири, а разом з ними і запити та побажання мешканців. Побажання матері з донькою також змінилися. У 2010 році все почалося з побажання отримати дві квартири: однокімнатну та двокімнатну, потім дві однокімнатні, потім одну двокімнатну, і так врешті-решт ми дійшли розуміння того, що реально вони можуть претендувати на одну однокімнатну квартиру, і запропонували їм: «Вибирайте собі будь-яку однокімнатну квартиру!». Ми показували пані Вікторії квартири в районі вул. Наукової та Володимира Великого (цей район вона сама обрала). Нібито пані Вікторії сподобалися запропоновані варіанти, і вона погоджувалася, але після обговорення пропозиції з донькою Катериною ми отримували відмови з різних причин: то немає підвалу, то балкона, то коридор затісний… Був навіть варіант готової квартири з меблями — пакуй речі і просто переїжджай, але врешті-решт наші перемовини зайшли в глухий кут. Пані Вікторія чомусь відмовляється від наших пропозицій і відправляє до доньки, мовляв, нехай вона все вирішує. А її дочка заявила, мовляв, вона тепер хоче не лише квартиру, а й гроші — 50% від вартості помешкання…».

Журналіст «ВЗ» звернулася по коментар до пані Вікторії та пані Катерини, щоб почути їхню думку про «квартирне питання». Обидві жінки навідріз відмовилися від спілкування…

«Ми дійшли компромісу — мешканці отримали хороші квартири, якими задоволені»

А на яких умовах з боку компанії Reikartz мешканці з Вір­мен­ської, 17, та 19, залишили свої помешкання? За словами Володимира Кашутіна, всі мешканці, які погодилися продати квартири, покращили свої житлові умови і отримали обрані собою ж значно комфортніші помешкання. Вони тішаться з цього.

«Квартири цих мешканців знаходилися у старій будівлі, де в більшості були відсутні умови для гідного життя: ні душових кімнат, ні нормального туалету, кухня — під сходовим майданчиком, — розповів пан Володимир. — Ми дійшли до розумного компромісу. Людям, які мали квартири в цих будинках, ми пропонували гроші для купівлі обраної ними ж аналогічної квартири. Хто мав однокімнатну, обирав собі будь-яку однокімнатну, хто двокімнатну — той двокімнатну, хто три — той три… Нікого не обділили в «квадратних метрах». Навпаки, покращили житлові умови людей. Спочатку до наших пропозицій була певна недовіра. Згодом мешканці подумали, зважили усі «за» і «проти» і погоджувалися на покращення житлових умов». Ми також допомагали людям з переїздом. Ніхто не пошкодував про зміну місця проживання».

Журналіст «ВЗ» зателефонувала до кількох колишніх мешканців з вул. Вірменської, 19, щоб дізнатися, чи задоволені вони умовами співпраці з готелем Reikartz Медіваль.

«Дуже задоволена новим помешканням, яке отримала під час перемовин з менеджерами готелю Reikartz Медіваль, — розповіла Галина Богданівна. — Погодилася на однокімнатну квартиру на вул. Вернадського. Раніше мешкала в квартирі площею 20 метрів квадратних, тепер — 42. Готель повністю все забезпечив, почуваємося в новому житлі комфортно».

Вікторія Василівна теж задоволена, що свого часу спакувала речі і переселилася у нове помешкання на вул. Кульчицької. «Не лише я, а й усі мешканці, які переселилися з Вірменської, 19, задоволені новими квартирами. У мене хороша двокімнатна квартира. Я стояла на квартирній черзі, але мерія так і не виділила мені житла. Якби не пропозиція готельєрів Reikartz Медіваль, досі б мучилася в тісній квартирі». До розмови приєднався Василь Дмит­рович: «Спочатку я отримав двокімнатну квартиру на вул. Хмельницького, потім переселився в однокімнатну на вул. Тракт Глинянський».