Місто літератури: чи виправдаємо почесний статус?

Чотири роки волонтерської праці десятків активістів увінчались успіхом — Львів здобув статус “Міста літератури ЮНЕСКО”. Відзнака не дає жодних фінансових преференцій, однак відкриває чимало можливостей — розширення міжнародної співпраці, вихід на світову літературну арену, залучення інтелектуального туризму. Фахівці кажуть, що почесне звання для Львова є значним авансом, який місто зобов’язане виправдати. Журналіст “ВЗ” дізнавався, як впроваджуватиметься цей довготерміновий проект і чи вдасться Львову скористатися новими можливостями.

Зі здобуттям статусу міста літератури ЮНЕСКО Львів увійшов до мережі креативних міст (Creative Cities), а відтак — став більш помітним на літературній мапі світу. Ініціатива подачі відповідної презентаційної заявки на участь у щорічному конкурсі вийшла від Форуму видавців, зокрема від Григорія Семенчука, тодішнього програмного директора Львівського міжнародного літературного фестивалю. “Разом з управлінням культури міської ради, яке тоді очолювала Ірина Подоляк, ми організували Мотиваційну конференцію і оголосили про старт проекту “Львів — місто літератури ЮНЕСКО”, - розповідає у коментарі “ВЗ” Григорій Семенчук. - Перше подання у 2014 році було відхилене експертною комісією через недостатню кількість у місті міжнародних проектів, відсутність чіткої стратегії реформування бібліотечної системи, брак вагомих літературних премій. У 2015 році було враховано помилки, запроваджено кілька міжнародних проектів. Як-от “Місяць авторських читань”, українсько-німецькі літературні зустрічі. Титул міста літератури не означає, що ЮНЕСКО фінансуватиме наші проекти, однак ми матимемо рівноправні стосунки з іншими літературними столицями, отримаємо вагоміші важелі впливу у міжнародних проектах. Особливий статус, навпаки, ставить перед Львовом чимало викликів. Ми мусимо підтверджувати своє звання, ініціювати програми підтримки читання, створювати нові фестивалі, запроваджувати літературні премії”.

Робоча група фахівців з різних галузей працювала на громадських засадах. Навіть працівники залучених державних структур (Інститут міста ЛМР та управління культури ЛМР) займалися підготовкою проекту у позаробочий час. Зустрічі робочих груп відбувалися зазвичай після 18.00. Навіть переклад і редагування презентаційної аплікації здійснювалися безкоштовно. За чотири роки змінилось кілька робочих груп, випрацювався кістяк. Це, зокрема, культурний аналітик Ольга Муха, головний спеціаліст управління культури ЛМР Богдана Брилинська, представники Інституту міста Наталія Вінярчук, Тарас Гакавчин та Олександр Кобзарев, колишні очільниці управління культури Ірина Подоляк та Ірина Магдиш, президент Форуму видавців Олександра Коваль та інші. “Передовсім, це почесний статус, який, хоч і визнає заслуги, серйозно зобов’язує, - каже Ольга Муха, учасниця робочої групи. - Треба розуміти, що це долучення до мережі креативних міст спонукатиме нас вийти за межі своєї «зони комфорту». Тепер мусимо реалізувати усі заплановані ініціативи, регулярно детально про це звітувати, як цього затребує ЮНЕСКО, брати участь у щорічних зібраннях мережі (поїздку делегації повинна забезпечити й фінансувати міська влада). Натомість Львів налаштує відповідні міжнародні зв’язки, буде залучений до відповідних програм, отримає можливість подавати проекти до певних фондів. Можна сказати, що це перехід на інший рівень та новий горизонт можливостей”.

Програма ЮНЕСКО передбачає об’єднання усіх міст-членів для того, аби координувати потоки тематично зацікавлених туристів. Львову важливо демонструвати не лише кавово-архітектурний потенціал, а, насамперед, культурний. “Потрібно вдосконалити чи створити тематичні туристичні об’єкти і бути готовими прийняти інтелектуальних туристів, - каже президент Форуму видавців Олександра Коваль. - Слід розробити маршрути, які включали б не лише Львів, а й навколишні міста, для початку Дрогобич і Жовкву. Головне - розповісти світові про те, чому саме Львів є містом літератури і чому їм варто сюди їхати. Потрібен літературний міф Львова, і це потребує зусиль міської влади і всіх причетних до вивчення літератури. Крім Форуму видавців, Фестивалю дитячого читання «Книгоманія» та Місяця авторського читання, який з’явився в цьому році стараннями Семенчука, у Львові має бути ще кілька регулярних літературних фестивалів, а також гучні події, як-от поважні літературні премії, святкування ювілеїв, візити літературних суперзірок, конкурси та інші заходи, які захочуть відвідати туристи. На це потрібні кошти. А виділити їх має місцева влада. Достатнє фінансування, згідно з затвердженою програмою, повинно бути закладеним в бюджет вже 2016 року і щороку зростати. Було б непогано, якби частину фінансування взяли на себе бізнесмени, які заробляють на збільшенні туристичних потоків — готелярі і ресторатори”.

Прецедентів з виключенням міст із мережі ЮНЕСКО наразі не було. “Титул дається назавжди, - каже учасниця робочої групи Богдана Брилинська. - Однак мусимо працювати, реалізовувати заявлену програму розвитку літератури в регіоні, аби мати що продемонструвати на щорічному Форумі креативних міст. Той факт, що жодне місто ще не позбавляли титулу, не має слугувати приводом для розхолодження”.