На справі про постріли в урочищі П’янка поставили хрест?

У червні цього року на офіційному сайті ГУ МВСУ у Львівській області з’явилася фотографія “повістки про виклик підозрюваного Кощинця Василя Васильовича до слідчого”. Публічний виклик на допит людини, яка три роки перебуває у міждержавному розшуку, був необхідною процедурою для початку першого в Україні заочного суду над обвинуваченим у вбивстві. Та коли слідчі чекали на рішення Вищого спеціалізованого суду, який мав вирішити, в якому саме суді розглядатиметься резонансна справа, обвинувальний акт у справі заблокувала Генеральна прокуратура...

На місці загибелі 25-річної Іванки Гошовської в урочищі П’янка (Долинський район Івано-Франківської області) поставили хрест, який нагадує про трагічні події, що сталися 26 липня 2009 року. Того дня Іванку, яка повернулася на батьківщину після заробітків в Італії, запросив відпочити на природі її троюрідний брат з Долини Василь Кощинець. У рідному місті цей “мажор” був одним із найвідоміших підприємців. Мав власні магазини, завод мінеральних вод, туристичну базу.

В урочище П’янка, окрім Іванки, на пікнік поїхали Василь Кощинець зі своєю дружиною, друг Василя Олег Тишковський зі своєю дружиною Наталею. Близько опівночі Кощинець привіз Іванку до Долинської районної лікарні непритомною, з вогнепальним пораненням у праву скроню. 27 липня Іванки не стало...

Правоохоронцям Василь розповів, що їхню компанію обстріляли браконьєри. Коли відпочивальники сиділи біля багаття, казав, в урочище заїхав УАЗ та освітив всю компанію прожектором. Пасажири УАЗа буцімто переплутали людей з оленем і кілька разів вистрелили. Одна з куль влучила в Іванку. Показання Кощинця підтвердило й подружжя Тишковських та... одразу після допиту виїхало на проживання в Італію.

Вранці в Долину приїхав батько Василя - Василь Кощинець-старший, який тоді обіймав посаду голови Державного департаменту України з питань виконання покарань. Усі місцеві міліціонери одразу кинулися шукати убивць-браконьєрів. Іншої версії щодо трагічних подій місцеві пінкертони розглядати не насмілилися.

Батьки загиблої дівчини не повірили у версію про браконьєрів. Мати Іванки, Галина Струтинська, пригадала, як, перебуваю­чи з донькою в Італії, була свідком розмов Василя Кощинця з Іванкою. Хоча мобільний зв’язок із закордоном обходився дорого, Василь міг годинами робити компліменти своїй троюрідній сестрі. Пізніше запросив Іванку на своє весілля. Там, коли випив, розповідали гості, ліз до Іванки цілуватися...

Після скарг батьків загиблої на бездіяльність слідства тодішній заступник генерального прокурора Вік­тор Пшонка наказав передати розслідування справи з Івано-Франківської до обласної прокуратури Львівщини. “Убойники” відділу ГУ МВСУ у Львівській області провели понад п’ятдесят експертиз. З’ясувалося, що Іванка була смертельно поранена пострілом із рушниці “Сімсон”, яка постійно зберігалася на турбазі, що належить Кощинцю, у сейфі його кабінету. Слідчі повторно допитали Кощинця із застосуванням поліграфа. Допит зняли на відеокамеру та показали психологам-фізіономістам. І детектор брехні, і психологи підтвердили, що, розповідаючи про браконьєрів, Кощинець бреше. У квітні 2012 року Василеві Кощинцю оголосили підозру в “навмисному вбивстві”. Зробили це заочно, бо на той час підозрюваний виїхав за межі України. Його оголосили у міждержавний розшук.

Як стало відомо “ВЗ”, під час розслідування справи на львівських слідчих постійно чинили тиск згори, намагаючись загальмувати розслідування. У 2013 році, наприклад, з Генеральної прокуратури надійшла вказівка передати розслідування справи до прокуратури Івано-Франківської області. Лише завдяки принциповій позиції керівництва прокуратури Львівщини справу залишили у Львові.

29 вересня цього року розслідування справи про постріли в урочищі П’янка завершилося. Слідчі слідчого управління ГУ МВСУ у Львівській області визнали винним у вбивстві Іванки Гошовської Василя Кощинця. Над останнім мав розпочатися заочний суд, про що сповістили сторони процесу, які вже ознайомилися з матеріалами обвинувального акта. 30 вересня батько Іванки, Роман Струтинський, звернувся до слідчого з проханням надати витяг з ЄРДР (єдиного реєстру досудових розслідувань), в якому мали вказати, до якого суду скерували справу. Слідчий спробував це зробити й... дізнався, що пізно увечері, у позаробочий час, з ЄРДР зникли всі відомості про справу! Це зробив, використовуючи свій ключ доступу до реєстру, хтось із працівників Генеральної прокуратури. Через десять днів ситуація прояснилася. До прокуратури Львівської області з Генпрокуратури надійшла вказівка про скерування справи про вбивство Гошовської для подальшого розслідування до прокуратури... Чернівецької області. Таке рішення прийняли, вказали у Генпрокуратурі, на прохання батька підозрюваного у вбивстві Василя Гошовського.

Рішення Генпрокуратури стало повною несподіванкою для львівських слідчих, які роками розслідували цю справу. Бо воно порушувало норми чинного законодавства. Після завершення досудового розслідування та ознайомлення з матеріалами обвинувального акта сторін процесу, пояснили юристи, жоден працівник прокуратури якогось рішення у справі винести не може. Кримінально-процесуальним кодексом, до того ж, взагалі не передбачено поновлення досудового розслідування!

Обговорюючи несподіване рішення Генпрокуратури, батьки Іванки Гошовської припускають, що початок заочного суду над підозрюваним у вбивстві у Ген­прокуратурі загальмували через втручання впливових родичів підозрюваного. Рідний брат Василя Кощинця — Вік­тор Кощинець — тривалий час працював у Генеральній прокуратурі. Зараз цей доцент, кандидат юридичних наук, очолює кафедру юридичної психології та прокурорської етики в Національній академії прокуратури України. Знавець прокурорської етики під час розслідування справи неодноразово приїжджав до Львова та вимагав від слідчого не виносити рішення про арешт брата. “Мені здається, - розповів кореспонденту “ВЗ” батько Іванки, Роман Струтинський, — що клан Кощинців готує ґрунт для повернення Василя Кощинця в Україну та його повного виправдання”.