«Ні Київ, ні Львів не назвали його почесним громадянином...»

Львів провів в останню путь знаного письменника і поета, державного, громадського діяча і дипломата Романа Лубківського. Він відійшов у кращий світ 23 жовтня на 74-му році життя. Відспівували його у соборі Святого Юра, а поховали на Личаківському цвинтарі у Львові, поруч із дружиною Наталею. Усю службу у соборі відстояли голова Львівської ОДА Олег Синютка і голова Львівської облради Петро Колодій. Віддати останню шану і висловити співчуття синам Данилові і Маркіяну Лубківським з родинами на цвинтар прийшло декілька тисяч людей. Це керівництво Львова та області, всечесні отці, дипломатичний корпус, священнослужителі, ректори і викладачі вузів, творча еліта Львівщини, політики, журналісти, побратими, друзі...

Голова Львівської ОДА Олег Синютка від імені президента України Петра Порошенка передав згорьованій родині слова шани і скорботи. Зі столичного керівництва провести Романа Лубківського в останню путь не приїхав ніхто... Лауреат Шевченківської премії, нардеп першого демократичного скликання, Герой України, поет Дмитро Павличко назвав Лубківського своїм хрещеним батьком у поезії. Його прощальне слово було сповнене туги, він читав вірші про Романа Лубківського.

Мій друже, не віддай свого життя нікому —

ні похвальбі гучній, ні пліснявій хулі.

Ти сам собі склади і славу й осорому

і не засмучуйся до смерті на землі.

Дмитро Павличко нагадав, що саме Роман Лубківський 24 серпня 1991 року першим закликав занести до зали Верховної Ради синьо-жовтий прапор України. Він приніс і Пересопницьке Євангеліє, на якому складав присягу перший президент України Леонід Кравчук. “Ні Київ, ні Львів через своє самолюбство не назвали його своїм почесним громадянином, — зауважив Павличко, — але Кременець, унікальне наше місто, надав йому це звання 4 вересня цього року, ніби відчував, що запізнюватися негарно... Відійшов будівничий численних музеїв, пам’ятників, культури, збирач скарбів мистецтва та забутих імен. Дорогий Романе, я осиротів остаточно. Ти вчив мене бути людяним, закликав думати глибше, поважати навіть ворогів...”.

Про Лубківського як про непересічного культуролога і ревнителя створення на Львівщині музеїв видатних українських поетів та громадських діячів багато згадували під час вшанування. Без нього було неможливим широке вивчення діяльності Шашкевича, Антонича, Устияновича та інших поетів. Він був настільки захоплений постаттю Маркіяна Шашкевича, що на його честь назвав сина Маркіяном. Вболівав за відродження церкви Святого Духа у Львові, хотів створити Літературний музей Львівщини. Він щиро тішився, коли у Прилбичах відкривали музей Митрополита Шептицького. Незважаючи на погане самопочуття ще цього року піднімався на гору Маківку... Останній раз журналіст “ВЗ” спілкувалася із Романом Мар’яновичем Львівській обласній раді, де він із трибуни сесії говорив про необхідність створення у Літературного музею Львівщини. Тоді вразила його щирість і тепле ставлення до кожної людини. Навіть найповажніші депутати сприймали як належне його батьківське звернення на “ти”.

Довідка «ВЗ»

Роман Лубківський народився 10 серпня 1941 року в селі Острівці на Тернопільщині. Закінчив філологічний факультет ЛНУ ім. І. Франка. Працював заступником головного редактора журналу “Жовтень” (від 1990 — «Дзвін»). 1990—1994 — народний депутат України. За ініціативою Романа Лубківського започатковано традицію складення присяги президентами України на Пересопницькому Євангелії. 1992—1993 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Чеській і Словацькій Федеративній Республіці. 1993—1995 — Надзвичайний і Повноважний Посол України у Чеській Республіці. 2006—2007 — голова Комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка. Лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка, лауреат премії імені Максима Рильського, літературної премії імені Миколи Лукаша, премії імені братів Лепких, низки міжнародних літературних нагород, кавалер ордена “За заслуги” ІІІ і ІV ступенів, заслужений діяч мистецтв України, заслужений діяч культури Республіки Польща, Почесний член Спілки білоруських письменників, член Національної спілки письменників України, дійсний член Наукового товариства імені Тараса Шевченка, почесний професор Нацуніверситету “Острозька академія”, багаторічний керівник Львівського обласного управління культури, народний депутат України першого демократичного скликання. Надзвичайний і Повноважний Посол України.