«Поки роздавав автографи, списав десять ручок»

Цілий тиждень у Львові тільки й розмов було, що про книги. Сотні письменників і тисячі читачів з’їхались до міста Лева, аби на кілька днів “підчепити” книжкову лихоманку. Йдеш собі проспектом Свободи чи зайдеш у “Дзиґу” на Вірменській — обов’язково зустрінеш чи то Юрка Іздрика, чи Сергія Жадана. Або ж, якщо пощастить, можна випити кави і з самим “патріархом” Юрієм Андруховичем. Такою можливістю книголюби завдячують Міжнародному книжковому Форуму видавців (і читачів!), що цьогоріч відзначив 22-річчя.

Серед читачів — полісмени

Вже у четвер, 10 вересня, перед львівським Палацом мистецтв яблуку ніде впасти. Проїхати водіям вулицею Коперника — зась. Через шалений наплив людей дорога стала пішохідною. Аби зайти на територію літературного фестивалю, стою у черзі близько 15 хвилин. Це при тому, що ширина воріт — три метри! На подвір’ї перед палацом Потоцьких розкинулись зелені намети. Побачити, що у них, непросто. Перед кожним щільно вишиковуються читачі. З цікавістю розглядають книжкові новинки, торгуються, купують...

Штовхаючи одне одного і перепрошуючи, читачі пробираються до Палацу мистецтв. “Ну неможливо тут вміститись такій шаленій кількості людей - невже цього не розуміють міські чиновники?! - обурюється викладач Віктор Артим, з яким розмовляю у черзі. - За 22 роки проведення Форуму видавців так і не спромоглися підшукати більш гідного приміщення...”.

Одразу біля першого стенду помічаю нового шефа патрульної поліції Львова Юрія Зозулю. Із зацікавленням переглядає дитячі книжки. “Шукаю літературу для свого племінника, - розповідає журналісту “ВЗ” полісмен. - А загалом придбав вже з десяток книжок. Усі — на історичну тематику, мене це цікавить. Купив також “Закон України про національну поліцію” - до того у мене був лише електронний варіант. На Форум видавців потрапив вперше, хоча багато чув про нього раніше. Є тут, окрім мене, ще кілька поліціянтів — працюють. А дехто вже після робочої зміни прийшов підшукати собі щось цікаве. Це дуже добре, що у нас є правоохоронці, які читають”.

А от студенту юридичного факультету ЛНУ ім. І. Франка Ігорю Мальцю більше до вподоби художня література. “Прийшов на Форум з укладеним списком книжкових новинок, які хочу придбати, - ділиться хлопець. - Цікавлять актуальні, злободенні видання. Вже придбав стародавній трактат “Мистецтво війни” китайського генерала і стратега Сунь-дзи в перекладі українською Сергія Лесняка. Хочу купити нову книжку Василя Шкляра “Чорне сонце”, в якій описується війна на Донбасі очима бійців добровольчого батальйону “Азов”. І завершу свій книжковий “шопінг” романом “Іловайськ” Євгена Положія. Колись на Форумі видавців купував більше. Сьогодні на скромну стипендію особливо не розженешся, тож доводиться втамовувати літературну спрагу”.

А сек’юриті у першої леді штовхаються!

Тиснява у Палаці мистецтв посилилась, коли у приміщення увійшла Марина Порошенко з дітьми. Охоронці першої леді намагались забезпечити навколо президентської сім’ї безпечний простір. Кореспонденту “ВЗ” довелось близько п’яти хвилин стояти притиснутим до стіни, поки пані Марина щось собі вибере біля одного з книжкових стендів. Супроводжували її головна натхненниця Форуму видавців Олександра Коваль та очільник Львівської ОДА Олег Синютка.

Марина Порошенко на книжки не скупилась. Купувала новинки для чоловіка, дітей і друзів. Спілкувалась з поетом і видавцем Іваном Малковичем та дисидентом Левком Лук’яненком. Письменниця Марія Матіос подарувала родині Порошенків свою книгу “Приватний щоденник. Майдан. Війна” (на фото), у якій є спогади і про сьогоднішнього президента під час Революції гідності. “Ця книга прикрасить нашу сімейну бібліотеку”, - сказала, подякувавши, перша леді. Також пані Порошенко отримала у подарунок книгу Надії Савченко “Сильне ім’я Надія”.

...Виходжу на подвір’я, аби перевести подих. Біля стенду з написом “Український культурний фронт” власноруч продає свої книги Антін Мухарський, він же Орест Лютий. Закотивши рукави сорочки, вже третю годину поспіль (!) підписує свої книги. “Поки роздавав автографи, списав десять ручок”, - усміхається автор. Найбільшою популярністю користується автобіографічний роман-концерт “Розрив. Як я став “націонал-фашистом”, покинув дружину та сімох дітей”. Автор описує останні три роки свого життя. «Я пережив переломний момент — через певні ідеологічні, політичні моменти розпалась моя сім’я, - каже Антін Мухарський. - Зараз не можу бачитись з дітьми... Роман написаний на одному подиху, за півтори місяця. Але то була щоденна копітка праця». Написав Мухарський і про своє друге «я» — Ореста Лютого. «Орест Лютий допоміг мені знайти свою національну ідентичність і бути «праворадикальним музичним екстремістом» і «неодруженим незайманцем», а не «русифікованою київською падлюкою» Антоном Мухарським», — зазначає автор.

Про відвагу і страх

Неочікуваний ажіотаж на книжковому ярмарку спричинила книга “Відвага і страх” україністки, професорки НаУКМА (Польща) Олі Гнатюк, яку видало київське видавництво “Дух і літера”. Саме це видання отримало Гран-прі премії “Найкраща книга Форуму видавців”. Авторка пише про життя окупованого Львова у часи Другої світової війни, про долю людей та польську, українську і єврейську інтелігенцію.

Цьогоріч у конкурсі взяло участь 463 книги від 87 видавництв. Серед призерів премії — дитяча книжка “Шептицький від А до Я” , “Історичний атлас” Юрія Лози та “Історія європейської цивілізації” за редакцією Умберто Еко.