«Літніх грибів немає, бо молодий цвіт України загинув на війні»
Старші люди пов’язують неврожай на білі гриби з війною на сході України.
Жителі карпатських сіл тяжко зітхають, кажуть, вже годі й сподіватися на літні гриби. Цей рік видався трагічно неврожайним на “біляки”. Втім, у лісі взагалі грибів немає. Хіба десь вилізе сироїжка чи поодинокі лисички. Місцеві не пригадують, коли був такий неврожайний рік на білі гриби. Чекають хіба що на осінні гриби. А нині перебиваються чорницями (пік сезону, щоправда, вже минув, хоча заготівельники ще приймають афини по 32 грн. за кілограм) та брусницями (їх тут називають кам’янками), які вже дозрівають (їх наразі ще не приймають).
...Але мені оптимізму не позичати. Взуваю гумовці, беру кошик, озброююсь “чарівною” палицею, якою буду розгортати сухе листя та відганяти у чорничнику гадюк, і йду в карпатський ліс. Місцеві попереджають, що кошик — зайвий тягар, бо навряд чи знайду хоч якогось гриба. Радять, замість кошика взяти банку на чорниці. Але я вперто йду з кошиком. Вірю, мій гриб неодмінно виросте і мене дочекається. А чорниці буду по ходу “тихого полювання” їсти.
З лісу я повернулася через три години. Втомлена і розчарована. Знайшла аж п’ять сухеньких лисичок. Жоден білий на моєму довгому шляху так і не трапився. Хоч ходила я по грибних місцях, де торік збирала і білі, і козарі... Натомість досхочу наїлася чорниць та кам’янок. Зуби, губи і пальці на руках мають яскраве фіолетове забарвлення...
Що сталося з грибами, місцеві не розуміють. Одні грибний неврожай пояснюють посухою, мовляв, бракує дощів, “земля як камінь”. Криниці у гірських селах повисихали. Та й вечори холодні... Інші бачать у цьому “знак”. Одна старша пані, яку я зустріла на чорничній галявині, сказала, що у всьому винна... війна. Каже, нема ранніх (літніх) грибів, бо молодий цвіт України загинув на війні. І війна, каже ця жінка, скоро закінчиться. Розповіла, що минулого та позаминулого років білих було повно. “У ліс заходиш — очі розбігаються, не знаєш, за який гриб хапатися. Одного разу так багато назбирала білих, що не могла сама донести, викликала з хати підмогу. А коли в хаті почала перебирати, то виявилось, що більшість з них — гнилі, червиві. Так і в країні було. Суцільна гниль і червивість...”, — розмірковує.
Якщо вірити у ці прикмети і пророкування, то в кінці серпня мають з’явитися осінні “біляки”. І якщо вони будуть здорові і не червиві, то і ситуація в країні почне оздоровлюватися, а ворог — відступати.
