Не прослідкувала, де переходити річку, і...шубовснула у воду

Якщо відпустка на морі цього року вам не “світить”, вирушайте на активний відпочинок у гори. Один із варіантів - підкорити найвищу точку України, Говерлу (2061 м). Повірте, гірська засмага буде як після морських пляжів Турції чи Болгарії! Кажуть, що підкорити Говерлу має кожен справжній українець. Спробувати свої сили вирішила і я. Перед поїздкою начиталася різних відгуків. Хтось каже, що сходження легке, інший повідомляв, що ледве ноги доніс на гору, а про мандрівку назад і думати не хотів... Ще й друзів намовила ув’язатися зі мною в цю авантюру. Передовсім подбала про легкий наплічник з усім необхідним (дощовик, “тормозок”, вода), взула зручне взуття і про всяк випадок кинула теплий шалик.

Зі Львова виїхали о 8-й годині ранку. Наш маршрут пролягав до туристичної бази “Заросляк”, що на Івано-Франківщині. Саме звідти бере свій початок найпопулярніший маршрут сходження на Говерлу. Дорогою розглядала карпатські краєвиди та визначні місця, де знімалися українські фільми й серіали. Бачили мальовничі місця з серіалу “Украдене щастя”, сільську автобусну зупинку з “Останнього москаля”. Показали нам і напрямок, у якому розташована дача екс-президента Віктора Ющенка (орієнтир водоспад Гук. - Т. К.) У Яремчі до групи приєднався місцевий провідник, який потім і вів нас на Говерлу. Пан Сергій своє перше сходження здійснив ще у шкільному віці. Зараз на гору ходить ледве не кожного тижня. У його рюкзаку для туристів завжди є справжній “Карпатський чай” (15 грн.), а головне - велике почуття гумору.

Він не боявся розповідати нам “жахастики” про ведмедів, які вже кілька разів нападали на людей в лісі, та про те, що на горі взимку можна замерзнути. Але ведмедів, запевнив, давно не було видно, і боятися нічого. Автобус з подорожніми зітхнув з полегшенням... Попереджав, що заблукати на Говерлі нереально, хоча якщо постаратися, або потрапити у негоду, то можна. “Туристичний сезон на Говерлі триває з середини травня до середини жовтня, - каже пан Сергій. - Цього року 1 травня там ще лежав сніг. Перший туристичний маршрут сходження на вершину був відкритий у 1880 році. Є чотири основних маршрути сходження на Говерлу, їх довжина становить від 10 до 16 км, а висота підйому - від 1150 до 1350 метрів. З боку бази “Заросляк” до вершини треба йти 1150 метрів”.

Під’їжджаючи до контрольно-пропускного пункту заповідника, до якого належить і Говерла, всі оплачують екологічний збір — 20 грн. для дорослих і 10 — для дітей та студентів. А попереду вже видніється верхівка точки “х”. Дорога біля підніжжя гори вузька і розбита. З одного боку гірська річка, з іншого — дерева та кущі. Коли дісталися відправної точки початку підйому, провідник сказав, що будемо йти синім маршрутом і по стежці траплятиметься саме це маркування. Внизу всі охочі, заплативши по 10 грн., могли взяти під заставу палицю чи ціпок, - щоб зменшити навантаження на коліна.

Наше сходження почалося доволі пізно. Лише о 14.30 ми рвонули вгору. Темп був швидкий, встигнути було важко.... Скрізь стирчали корчі та витоптане коріння дерев, і щоб за них не перечіпитися не могли й оглянутися, щоб оцінити всю навколишню красу. Перший привал зробили, аби відхекатися і перерахувати всіх, хто дістався невеличкої рівнини. Були серед нас і ентузіасти, котрі бігли попереду провідника, бо вже не вперше долали сходження і знали маршрут. Коли почало пригрівати сонечко, моя спортивна куртка здавалася справжньою шубою.

Згодом на шляху почали з’являтися пласкі камені. Вузька стежка заглиблювалася й пролягала серед брил піщаника та заростей гірської сосни. На таких відрізках рух ускладнювався, адже багато туристів вже сходили донизу і утворилися “пробки”, пробиратися через які було непросто. Піднімалися вище і вище. Нам відкривався неймовірний краєвид. Гори заграли різноманітними фарбами. Мені чомусь здавалося, що на Говерлі, як і на полонині, мають сидіти вівчарі, варити сир і пасти овець. Але за такою “екзотикою” треба було їхати у якесь карпатське село, але і там нині навряд чи побачиш вівчарів...

Хмари згущувалися, а ми далі піднімалися. За пару годин подолали лише Малу Говерлу (Говерляну). До основної вершини залишалось не так і багато. Коли піднялися на маківку Говерли - перехопило дух! Душу сповнювала якась невагомість, величезна радість і невимовна гордість за те, що дійшли, подолали всі труднощі й стоїмо біля Державного прапора України. А можна ж було залишитися на Малій Говерлі і не побачити неймовірний вид на найвищий в українських Карпатах гірський масив Чорногора, гори Петрос, Мунчел, гірські струмочки, озера, стежки...

На горі височіє хрест, освячений всіма українськими церквами. Поруч з ним проводять відправи українські священики, а дехто з молодят і шлюб бере. Також там є капсула з дрібками землі усіх регіонів України. Три години знадобилося нам для того, щоб врешті-решт дістатися вершини Говерли. Невеликий привал, і треба йти донизу. Тільки рушили - почав накрапати дощ. Ішли обережно, адже стежки швидко розмивало. Для спуску обрали інший маршрут, щоб сфотографуватися біля каскаду водоспадів. Перепади висот на цьому відрізку — 80 метрів. Здавалося, легше було йти вгору, аніж вниз….

Коли пройшли водоспади і «пірнули» знову в ліс, не прослідкувала, де треба переходити річку. Бачу, частина групи на іншому березі. Почала шукати, де краще перейти. Через дощ річка стала неспокійна. Вирішила дочекатися інших і йти з ними. Але підсковзнулася і шубовснула в річку. Добре, що лише змокла, а могла б і вирушити у плавання. Тому ніколи не ходіть без провідника! Тримайтеся групи, особливо у негоду.

Поради для новачків

Звернула увагу як підготувалися туристи до сходження на Говерлу. Склалося враження, що вони не знали, куди зібралися. Були взуті у босоніжки, легкі шльопки... Усі підкорювачі гір мають добре готуватися до подібних турів. Ось кілька важливих порад:

Недопустимим є похід в гори в капцях чи босоніжках. Беріть черевики з протектором типу “вібрам” або хороші кросівки, але не з гладкою підошвою.

Беріть лише найнеобхідніше: запасний одяг, аптечку, фотоапарат, відеокамеру, “тормозок” - канапки та термос з чаєм. Все складіть у компакт­ний наплічник.

Для кращого руху гірськими стежками візьміть палицю (або напрокат, або знайдіть у лісі).

Перед поїздкою займіться спортом (робіть ранкову зарядку, сходіть у спортзал). Тоді сходження не здаватиметься важким і неможливим.

Редакція «Високого Замку» дякує туристичній фірмі «Час на Мандри» за організацію цікавої подорожі.