«Пісня «Укроп» народилася, коли я ніс службу на кордоні з Донбасом»
Чернівчанин Олександр Ткачук – про свій проект «Музика воїнів», що сколихнув весь Інтернет
Автор проекту «Музика воїнів» — журналіст, фотограф, а за фахом — політолог.
«Ще у 2008 році ми з однокурсниками ініціювали свято вишиванки, — згадує Олександр (на фото). — Вирішили прийти на пари у національному вбранні. Згодом нашу ідею підхопило все місто. Цього року хочу зробити свято вишиванки ще потужнішим».
Про чернівчанина заговорили, коли наприкінці 2014 року в Інтернеті з’явилася його композиція “Укроп”, яку виконує гурт “Гайдамаки”. Рядки пісні народилися, коли хлопець ніс службу на кордоні з Донбасом. Ідея була така: створити пісню, яка б піднімала бойовий дух і давала зрозуміти, хто такі українці і чому мають перемогти. І хоча саме слово “укроп” (український опір) асоціюється з нашими бійцями, сам твір — це збірний портрет сучасних українців, в ньому представлено багато героїв різного віку і соціального статусу.
— Коли журналісти розповідають про мої роботи, — каже Олександр, — наголошують, що я воював в зоні АТО. Насправді все трохи інакше, приписувати собі зайвих заслуг не хочу. Я не воював, я служив на кордоні Запорізької та Донецької областей. Наш підрозділ охороняв ділянку морського кордону від проникнення диверсійно-розвідувальних груп з моря, з боку росіян. Я отримав повістку. Перед тим перебував в Італії, в гостях у мами, і міг уникнути служби, бо додому мені вже телефонували з військкомату. Але я закінчив військову кафедру у ЧНУ, офіцер запасу. Тому іншого шляху, аніж нести службу, не бачив. Я командир взводу, і чув, які пісні слухали хлопці: багато російської поганої попси. А людина від такого деградує, хоч я і не є затятим противником російської музики. Однак у такий час мають бути пріоритети. Так народився мій “Укроп”. Хлопцям з гурту “Гайдамаки” пісня сподобалася, вони написали музику, бо ж не музикант, тому лише наспівав їм темп.
— У проекті “Музика воїнів”, — зауважує хлопець, — беруть участь музиканти — не військові. Ми їх одягаємо у військову форму для більшого ефекту відео. Грають і музиканти, які воюють. Планую ще записати композиції на піаніно, кларнеті… Є ще задум — зіграти на дзвонах, у Михайлівському соборі.
Герої всіх кліпів Олександра Ткачука — люди, які щось вже зробили для України. Щоправда, віолончеліст побажав залишитися невідомим. Євген Дудар, який грає на волинці, з 1 грудня, після розгону Майдану, щодня приходив і грав там. Навіть коли в центрі столиці відбувалися вже бойові дії, стояв і грав.
І хоча сам Олександр залишається за кадром, однак навіть з’являючись коротко у телеінтерв’ю, його українцям важко не запам’ятати.
— Козацького чуба ношу вже два роки. Вухо проколов на початку Євромайдану. Ношу козацьку сережку, в ній зображено хрест, який душить змія, що є втіленням ворога. Під час служби мені натякали, що треба чуба зістригти. Пояснив, що чуб — мій оберіг. Коли я йшов у відпустку, то вже десять солдатів мали такого чуба…
