«Милосердя» компрометують, бо хочуть забрати землю?

У соціальних мережах з’явилися шокуючі фото чотирилапих підопічних притулку для собак “Милосердя”. На світлинах — розірваний собака та мертве цуценя. Одні обурюються тим, що начебто діється у притулку, інші захищають його, мовляв, то все провокації та спрямоване очорнення керівництва “Милосердя”.

Керівник притулку “Ми­лосердя”, голова Львівського товариства захисту тварин Наталя Кузнєцова прокоментувала обставини, за яких зробили фото розірваного собаки. «Протягом тривалого часу “Милосердя” відвідувала людина, що, як тепер з’ясувалося, хотіла назбирати компромат, — розповіла пані Наталія. — Згодом ми дізналися, що ця жінка свідомо повідкривала вольєри із собаками та пішла. Тварини почали гризтися. Як наслідок — фото собаки з розірваними нутрощами. Цю фотографію зробила людина, яка й повідкривала вольєри. Щодо світлини з мертвим цуценям. Так, деякі цуценята у нашому притулку помирають. Нам часто підкидають хворих тварин, усіма силами намагаємося їх вилікувати, та не завжди це виходить. Нині у притулку 286 собак, включно із цуценятами. Щотижня притулок відвідує ветеринар ЛКП “Лев”, який оглядає хворих тварин та призначає їм відповідне лікування. Дорослих собак годуємо раз на день, цуценят тричі на день”.

Зоозахисники відмовилися називати ім’я провокаторки, не назвали вони й імен своїх “опонентів”. “Не хочемо нагнітати ситуацію, — пояснили. — У Львові діє група так званих зоо­реалістів. Ці люди стверджують, що тварину краще приспати, аніж тримати її у притулку. Вони хочуть паралізувати роботу притулку та показати на прик­ладі “Милосердя”, що захисники тварин не здатні ефективно управляти притулком. Ці “захисники” планують зробити все можливе, щоб притулок закрили, тварин знищили, а на цьому місці збудувати якийсь комерційний об’єкт”. Брюховицька земля вважається “золотою”. Територія притулку чимала — 0,8 гектара. Керівництво “Милосердя” орендує її у громади Брюховичів за символічну гривню на рік.

“Громадські активісти та зоо­захисники об’єднали зусилля, — розповів віце-президент Західноукраїнського товариства захисту тварин Юрій Микитюк. — І щойно наша спільна діяльність почала давати результати, з’явилося це угруповання “борців за справедливість”. Ці люди жодного кроку не зробили, аби долучитися до роботи за права тварин. Натомість мають час і натхнення робити провокації, волати на весь Львів про жорстокість у притулку, яку самі й спричиняють”.

“Немає фактів, які підтверджують, що у притулку “Милосердя” жорстоко поводяться із тваринами, — запевнила зоозахисниця Наталія Вишневська. — Можливо, там є проблеми з прибиранням, ремонтом. Але для того, щоб налагодити цю справу, потрібно приходити туди і допомагати. Свого часу представники “Милосердя” забирали тварин з ЛКП “Лев”, лиш би їх там не вбивали”.

З ініціативи та за запитом керівництва притулку “Милосердя” найближчим часом проведуть офіційну комплексну ветеринарну перевірку цього закладу. “Щоб уникнути можливих провокацій, заради безпеки тварин і людей, ми вирішили обмежити доступ на територію притулку. Доступ матимуть лише члени відомих нам зоозахисних організацій, ветеринарні лікарі, представники влади, люди, з якими співпрацюємо не один рік, та представники ЗМІ. Хочемо залучати нових волонтерів, але не знаємо, кому довіряти. Живемо у постійному страху”, — пояснила Наталія Кузнєцова.

Журналіст “ВЗ” безрезультатно намагалася розшукати “зоореалістів” у соцмережах, тож вирішила відвідати “Милосердя”, щоб побачити, що ж там відбувається. На території притулку не побачила купи болота та екскрементів. Не знайшла і тварин “бухенвальдівського” вигляду. Так, дещо специфічний запах на території є. Однак вольєри чисті, а собаки не жеруть одне одного з дикого голоду. Деякі сплять, інші доїдають залишки каші. Переважна більшість — гавкає. До такого собачого концерту звикла хвилин за десять. Самих тварин ніяк не можна назвати агресивними, озлобленими доходягами собачого світу. Підходиш ближче до вольєра — починають виляти хвостом та лизати руки.

“Милосердя” функціонує за гроші волонтерів та пожертви. Місто торік виділило 70 тисяч гривень. Ці гроші пішли на їжу для тварин. Пані Наталія показує відра з кашею, яку волонтер розливає у миски. Коли директор притулку помітила, що я задивилася на красеня-алабая, лише зітхнула: “Багато хто хоче його взяти на охорону, та коли чують, що собаці шість років, забирають свої слова назад. Тварини, яким три-чотири і більше років, майже не мають шансів знайти нових господарів. Хочуть цуценят. Попри це, щороку вдається прилаштувати у добрі руки кількадесят тварин”.