Сухою з води не вийшла

Два роки тому вперше у житті мені пощастило “сплавлятися” з туристичною групою по ріці Тиса. Враження — фантастичне. Коли цього разу під час подорожі Підляшшям на запрошення Польської туристичної організації запропонували пройти на каяках (байдарках) вісім з половиною кілометрів Августовським каналом, погодилася із задоволенням. Після Тиси траса Риголь-Пласка мала би бути суперлегкою.

Наші організатори з Польської туристичної організації щоразу придумують для прес-турів щось оригінальне. Цього разу влаштували туристичний екстрим.

Приїхали до пункту А. Нам видали по два жилети на особу — один треба було одягнути на себе, про всяк випадок, а другий підстелити... під себе. Тицьнули кожному в руки весло, і ми погребли. Нашу групу умовно поділили на “хлопець-дівчина”, але я вирішила своє життя доручити не чужому чоловікові, а журналістці з Волині Ганні Карась. Молода, красива і смілива Анюта, як ми її “охрестили” ще у минулу поїздку, довела, що може “і увійти в палаючу хату, і коня на скаку зупинити”. А стрибнути з 20-метрової висоти на линві для неї — раз плюнути.

Визнаю, що маршрут далеко не дитячий, як нам казали спочатку. Течія, хоч і працювала на нас, однак махати веслами треба було постійно. Хоча поспішати під час такого сплаву не варто. По-перше, можна швидко втомитися і є небезпека врізатися в якесь звалене вітром дерево. По-друге, краса і тиша, що оточують тебе навколо, настільки заворожують, що хочеться насолоджуватися красою природи якомога довше. Увесь канал зигзагоподібний, тож треба крутити то вправо, то вліво, аби не влетіти з розгону в очерет. А там відразу здіймається хмара ґедзів і кидаються на веслувальника, ніби тільки того й чекали. Пропливти рівненько вдається не більше, ніж зо 30 метрів, далі — чергова небезпека. Колода стирчить зі самісінького дна, ніби навмисне чатує, щоб на неї налетіти і з розгону перекинутися у замулену воду.

Вісім з гаком кілометрів — забагато для першого разу на байдарці. Від незвички затерпли ноги, джинси від невміння керувати веслом намокли аж до спідньої білизни, футболку можна було викручувати. На голові спочили водорості. Складалося враження, ніби я їх витягнула зі самісінького дна і зробила собі щось на кшталт дивного капелюха Каті Осадчої.

Дорогою нам зустрічалися дикі качки, але вони, мабуть, уже звикли до гамірливих туристів, і коли ми виринули з-за рогу, навіть не повертали голови у наш бік. А лебідь зі своїм сімейством зустрів нас вороже. Як тільки почув хлюпіт весла, настовбурчив крила і зашипів. Кажу Анюті, щоб вирулювала від того шипуна, бо біда буде. Сили нерівні, лебедів більше...

Найбільше злякалася, коли на повній швидкості ми в останню мить побачили перекинуте дерево. Оскільки я сиділа першою в каяку, весь удар могла прийняти на себе моя голова. Пригнутися і пропливти під цією перешкодою було неможливо, тож довелося “гальмувати” веслами до дерева. Як ми не перекинулися — досі не розумію.

Єдине, чого бракувало у цій подорожі, — табличок, на яких би була позначена кількість кілометрів, що залишилися позаду. Як же ми втішилися, коли побачили попереду міст, на якому власник байдарок махав нам рукою і велів повертати вправо. Якби його там не було, ми з Анютою попливли би вліво, а там — рукою подати до кордону з Білорусією.

Пунктом Б став шлюз, у який ми мали запливти, щоб дістатися крайньої точки. А тут ми дістали справжній “кайф”. Коли усі каяки загребли у шлюз, двері за нами зачинилися. Вода з іншого боку била так сильно, аж пінилася. На мить стало страшно. Десять каяків опинилися у полоні води. Вода піднялася на 12-15 метрів, відчинилися інші ворота, і ми випливли зі шлюзу і пришвартувалися до берега.

Коли я ногою ступила на берег, відчула себе героїнею. Не скажу, що змогла б виступати за збірну України, але з величезним задоволенням позмагалася б у цьому виді спорту з журналістами інших видань. Пропливла вісім з половиною кілометрів, і хоч сухою з води не вийшла, зате довела собі: я це змогла!

У Польщі зелений туризм став особливо популярним в останні роки. По-перше, це дуже цікаво, а по-друге, дозволити собі таку подорож може кожен. Оренда двомісного каяка обійдеться у 25 злотих (100 гривень. — Г. Я.), переплисти через шлюз можна за 4 злотих (20 гривень). Одна подорож для двох осіб обійдеться у 120 гривень. В Україні ми б також могли собі дозволити таку подорож. От тільки, на жаль, нема у нас таких августовських каналів.

Редакція “Високого Замку” дякує за організацію подорожі Польській туристичній організації.

Довідка «ВЗ»

Августовський канал — пам’ятка техніки початку ХІХ століття. Це штучний канал на північному сході Польщі, утворений Августовськими озерами, що з’єднують Віслу через систему її приток — ріки Західний Буг, Нарев, Бебжа, Нетта з рікою Чорна Ганьча.

У 1979 році Августовський канал було внесено до переліку цінних пам’яток старовини. Тепер канал — величезний туристичний об’єкт регіону Августова, занесений до списку культурної спадщини ЮНЕСКО.