Антарктида тане на очах: треба готуватися до всесвітнього потопу...

Директор Інституту геодезії Львівської політехніки, доктор технічних наук Корнилій Третяк, як і деякі його колеги, з повним правом може вважати себе старожилом цього льодового континенту нашої планети.

Доріжку до Антарктиди, а точніше, до української станції “Академік Вернадський”, він проторував ще у 2002 році.

— Маршрут такої тривалої подорожі — незмінний, — розпочав свою розповідь Корнилій Романович. — Літаком з Києва до аргентинського містечка Ушуайя. Це найпівденніше місто на нашій планеті. Ушуайя — відправна точка для антарктичного туризму, який набуває все більшої популярності. Хоча вартість оглядин цієї льодової екзотики сягає 10 тисяч доларів... З містечка, як і в попередні роки, ми ще три дні йшли океаном на російському судні “Полярний піонер”.

— Чи вплинуло ставлення російської команди судна до українських дослідників через агресію Росії на нашій землі?

— Ставлення до нас було дипломатично нормальним, але не таким теплим, як у попередні роки. Жодних політичних дискусій з росіянами ми не вели... Якщо вже торкнулися політики, ще таке спостереження. У складі річної експедиції на нашу станцію переважають науковці та інженери зі сходу України, були кримчани. Минулого року вони спілкувалися між собою російською мовою. Цього разу ті ж самі люди вже розмовляли українською.

— Знаємо, що термін перебування на станції був обмежений чотирма днями. Що ви встигли зробити зі своєї програми?

— Почали з 3-D-сканування льодовиків, дослідження їх фотограметричними методами. Минулого року майже не було снігу. А цього разу льодовики були вкриті майже 70-сантиметровим шаром снігу. Складалося враження, що льодовики у своєму об’ємі не змінилися. Фактор снігу треба буде врахувати під час обробки інформації.

— Танення льодовиків підтверджує тенденцію до глобального потепління. Це певний короткочасний період чи незворотний процес? Чи треба нам готуватися до другого всесвітнього потопу?

— У нас є знімки, які засвідчують розвиток цих льодовиків від 30-их років минулого століття. Видно, що льодовики певним чином деформовані внаслідок потепління. Але тоді ще не били на сполох з приводу техногенного впливу на клімат планети. Це, очевидно, такий цикл, такий період в історії планети, потім знову буде похолодання. Сьогодні йде інтенсивне потепління... Окрім обстеження льодовиків, ми продовжили досліджувати геодинаміку, тобто рух тектонічних плит в районі станції “Академік Вернадський”. Для цього в радіусі 15 кілометрів (це площа близько 900 квадратних кілометрів) виставляли на добу станції, що приймають сигнали зі супутників системи GPS. Це дозволяє визначати координати з міліметровою точністю. Незаперечним фактом є рух мікроплит і цілої антарктичної плити. Антарктида обертається за годинниковою стрілкою довкола власного полюса, який розташований на відстані близько 1000 кілометрів від Південного полюса Землі.

— Ці дослідження мають лише теоретичне значення чи якесь практичне — у майбутньому?

— Геофізики засвідчують високу сейсмічну активність в Антарктиді, а її провісником є зміщення тектонічних плит. Українські геологи довели наявність на цьому континенті вуглеводнів — нафти і газу. Щоправда, будь-яка господарська діяльність, зокрема видобуток корисних копалин, за Кіотським протоколом забороняється. Термін дії його вже збігає, але він, очевидно, буде продовжений. Попри це, деякі країни підкилимно готуються до освоєння Антарктиди і розподілу її території. Аргентина видала свою карту і намалювала свій сектор аж до південного полюса. Те саме Чилі... Україна теж має право засвідчити своє право на цей континент.

— Антарктида для багатьох людей асоціюється з якимись екстремальними умовами. А для вас це ніби буденна робота...

— Екстриму там вистачає. Наведу лише один епізод. Коли ми припливли на гумовому човні до одного з озер, побачили, що пройти його неможливо. З одного боку — айсберг як 6-поверховий будинок. З другого — острів, з якого звисає льодовик, і з нього — потоки води від снігу, що тане. Попереду — шматки льоду завбільшки як стіл. Працівник станції, який нас віз, намагається човном розпихати ті брили. З двигуна — дим як із трактора. І все це у густому тумані... Питаю, чи є з нами радіостанція, щоб у разі чого зв’язатися зі станцією? Каже, що є. Але радіостанція, мовляв, нам не допоможе, бо ми за островом, і хвилі не пройдуть. Нас би тільки увечері почали шукати... Ми якимось дивом пробилися через той лід. Поставили станцію спостереження і потім з великими труднощами забрали її. А ще було моторошно, коли під наш човен заплив величезний кит-горбач... Але ви маєте рацію: Антарктида для нас — це вже звичне місце праці. Ми вже загартовані Антарктидою. Великі надії покладаємо на ювілейну експедицію 2015 року. Сподіваємося, вона буде більш представницькою і тривалішою за часом. Плануємо взяти з собою закуплений нашим інститутом міні-літак, який дозволить обстежувати льодовики з висоти на великій площі за порівняно короткий час.