Пакунок із написом «Ліки» вибухнув у руках...

Хлопчина з Кам’янка-Бузького району Львівщини на Майдан приїхав із сибірських заробітків. У перерві між протистояннями перебував у Будинку профспілок. Туди приносили гуманітарну допомогу, медикаменти. Тож не викликав жодної підозри і невідомий чоловік, який передав пакунок з написом «Ліки». Роман почав його розпаковувати, як раптом пролунав вибух. Хлопець отримав закриту черепно-мозкову травму, опіки обличчя, пошкодження очей і важкі ураження обох рук: немає кисті лівої руки, ампутовані три пальці на правій.

Проти Романа, як і проти сотень поранених, була порушена кримінальна справа, приїжджали у лікарню слідчі. Першу допомогу Романові надали у Києві, проте, зважаючи на загрозу арешту, його потай доправили у Львів, звідси — у Польщу. Там його і ще кількох важко поранених майданівців чекав літак, зафрахтований Українською федерацією Америки, яку очолює українка, лікар-нефролог Зеня Черник.

Завдяки старанням Федерації були зібрані кошти, знайдені лікарі в Америці. Вони погодилися безплатно надавати необхідну допомогу. Була зорганізована по всій Америці мережа родин (україномовних, щоб поранені не відчували мовного бар’єра. — Авт.), які готові розділити свою домівку з хворими, що потребують тривалої реа­білітації і навіть постопераційного догляду. “Я сконтактувалася з координатором медиків, що працювали на Майдані, пані Ольгою Богомолець, і від неї дізнавалася усю інформацію про кількість тих, хто потребує допомоги, важкість їх поранень, — розповідає пані Зеня. — Адже для транспортування важкохворих необхідний літак SOS, обладнаний відповідною апаратурою і медичним супроводом”.

Формальності для вильоту літака і можливість його посадки на летовищі у Києві узгодити було нелегко. Тоді прийняли рішення про переправляння поранених до Польщі, де їм нададуть першу необхідну допомогу, аби підготувати до тривалого перельоту в Америку. «Ми знали, що перебувати у лікарнях Києва було небезпечно. Тому чимало поранених не зверталися до медиків, змушені були переховуватися по домівках друзів або ж були у лікарнях під вигаданими прізвищами, — розповідає пані Черник. — А ми не могли допомогти, не могли посадити літак, бо російська розвідка трактувала б це як американську інтервенцію»... «Найважливіше було забрати важкопоранених спеціальним літаком, бо стабільних хворих ми переправляли пасажирськими рейсами», — розповідає пані Зеня.

Зусиллями Зені Черник у різних шпиталях міст Америки отримують допомогу 13 майданівців. Ще кількадесят очікують свого прибуття до США.

Романа прооперували хірурги-ортопеди, необхідні маніпуляції з видалення металевих осколків з очей провели й офтальмологи. Попереду ще видалення осколків з грудей хлопця, пластичні процедури. Пані Зеня сподівається, що Романові можна буде повернути функції руки. Діаспора має зібрати необхідні кош­ти для протезування кисті Романа.