«Якби «баба Параска» жила, то штурмувала б «Межигір’я»

У кожної революції є свої неписані символи. Уособленням народної стійкості на Євромайдані став козак-буковинець Михайло Гаврилюк. Героїнею Майдану 2004 року була непосидюща надзбручанка Парасковія Королюк. Їй тиснули руку політики вищого дивізіону, вона «ставила на місце» головного комуніста Симоненка, пікетувала круглий стіл Ющенка з Януковичем, дискутувала з Ахметовим і Шуфричем, намагалася примирити Віктора Андрійовича з Юлією Володимирівною. Померла восени 2010-го, готуючись дивитися телешоу Савіка Шустера. Можна не сумніватися: якби «баба Параска» дожила до цього часу, разом із сотнями тисяч українців у листопаді-лютому її запальний голос було б чути на київських барикадах…

Про знамениту пенсіонерку зі села Дорогичівки Заліщицького району розмовляємо з її донькою Світланою, молодшою медсестрою Товстенської селищної лікарні.

— Після смерті мами багато допомогли нам добрі люди, — згадує вона. — Низько кланяюся Миколі Катеринчуку, помічникові Юлії Тимошенко Михайлу Лівінському. Микола Дмитрович має нас за сестер, а ми його — за брата. У будь-якій справі до нього звертаюся. Чи то з медичних, коли хто з рідних захворів, чи то з правових питань — він передзвонить і порадить, як вчинити. Мою племінницю Вікторію, яка вчиться на юриста, взяв до себе на стажування.

Колишній голова Тернопільської обл­ради Олексій Кайда допоміг із встановленням пам’ятника, приїжджав на його посвячення. На могилі нашої матері був колишній голова Івано-Франківської облради, а нині віце-прем’єр Олександр Сич. Оце на Провідну неділю прийшли ми на цвинтар, а там — великий букет квітів, навіть не знаємо від кого.

Коли мами не стало, я зверталася по допомогу і до Ющенка. Прийшло повідомлення, що мого листа у нього отримали. Але відповіді ми не дочекалися…

Звертаємо увагу пані Світлани, що знімок на пам’ятнику Парасці Василівні — кольоровий, рідко де таке побачиш…

— Сестри спочатку не хотіли цього, боялися, щоб фотографія з часом на сонці не зблякла. Я наполягла. На цьому фото моя мама — як жива. Зобразили її з нагородами, щоправда, там вони не всі. Крім державного ордена Княгині Ольги і медалі «Ветеран праці», наша мама заслужила церковний орден Св. Варвари, знак «Гвардія революції», почесну відзнаку Спілки офіцерів.

Виготовляли пам’ятник з граніту у Коростишеві на Житомирщині. Разом з установкою це коштувало дві тисячі доларів. Хтось написав в Інтернеті, що ми начебто випрошували гроші у поляків. Неправда! Гроші мої сестри Маруся і Ганнуся зі своїм сином заробили. Одна працювала у Польщі на фабриці парфумів, друга — у пекарні. І зараз працюють там, бо в Україні роботи не мають…

При згадці про Євромайдан пані Світлана пожвавлюється:

— Я разом з 20-річним сином Олегом була там. Реєструвала людей у Будинку профспілок, працювала у медичній частині Українського дому. Не признавалася, що я — донька «баби Параски», бо відразу б налетіли журналісти. Але коли все ж майданівці дізналися, були приємно здивовані. Мала при собі фотографію мами, то подарувала її Кличкові. Зустрічалася на Майдані також з депутатами Порошенком, Яремою, ведучим на сцені Нищуком. Згадуючи нашу маму, всі тепло вітали мене. В офісі БЮТу дотепер її портрет висить на всю стіну…

— Якби жила «баба Параска» — пішла би на Євромайдан? — цікавимося.

— Аякже! Була би першою там. Стояла б з тими студентами, які пішли на барикади. Разом з усіма пішла би штурмувати «Межигір’я» Януковича. Наша мама від дитини патріоткою була — маленькою носила у ліс їжу партизанам УПА…

Зачіпаємо тему нинішніх бід у країні:

— Біля українських воріт — війна. Сепаратисти на сході розперезалися. Що на це сказала б ваша мама?

— Виступала б за єдність. Закликала би: «Люди, миріться, бо Україна — одна. Не діліть державу на частини!». До речі, наш тато — зі сходу, з Харкова… А Путіну сказала би: «Схаменися, чоловіче!».

Пані Світлана розповідає, що її шкільна вчителька Ганна Рибчуник зі села Садків зібрала всі статті, фотографії про «бабу Параску» — сподівається оформити цей матеріал у книжку. Каже, що хата, де жила Парасковія Василівна, нагадує їй музей.

—У всіх кімнатах портрети нашої мами. Всі її речі залишилися на місці. Курточка помаранчева висить у шафі на вішачку. Все мамине бережемо — бо воно нам дуже дороге…