«Ми доб’ємося того, щоб Південь і Схід відійшли до Росії»

Уже місяць, як село Чонгар, що у Генічеському районі Херсонської області, опинилося у буферній зоні між двома сторонами конфлікту — з боку Криму російські війська, з боку Генічеська — українські. Саме тут проходить кордон між захопленим Кримом і Україною. Від Сімферополя сюди — майже 140 кілометрів. З кримської столиці вирушили опівдні. До Джанкоя — останній населений пункт перед кордоном — на трасі звична ситуація: в обидва боки курсують автівки. Утім, уже за 30 кілометрів до кордону машин майже немає — наче все вимерло. У полях військова техніка, в окопі біля дороги танк, прикритий зеленою сіткою, розбиті військові намети, здалеку видно озброєних військових.

... Перед кордоном — по обидва боки розкинулося озеро Сиваш. Тут проходить кордон між Кримським півостровом і Херсонською областю. По цей бік кордону перед шлагбаумом — кілька десятків автівок, по той видніється кількакілометрова черга. За чотири кілометри звідси — українські прикордонники і міліція, ще за десять стоять українські військові.

…Раніше тут був звичайний пост ДАІ. Тепер всюди озброє­ні люди — російські військові, серед яких помітила чеченців, «самооборонівці» з народного ополчення, прикордонники, «беркутівці». Міліція наразі у старій формі — з написом «Україна». На блок-посту майорять три прапори: російський, чеченський і старий імперський (як пояснили «самооборонівці». — Авт.). Уже два тижні тут немає води і світла — відключила Херсонська область.

Заледве встигла зробити один знімок — підбігає «самооборонівець» з криками, мовляв, хто дозволив знімати, тут воєнна територія. Для більшої переконливості розповів про данського журналіста, який намагався тихцем зняти на мобільний. «До нього підійшов військовий, пересмикнув затвор кулемета, поклав телефон на стіл, побив прикладом, флешку забрав і відправив занадто розумного журналіста «восвоясі», — попередив «дружинник».

Уже з перших хвилин стало зрозуміло, що працювати доведеться під палким наглядом «самооборонівців», які самі вирішували, яка інформація цікава для публікації.

На місцевому ринку, де раніше торгували рибою, — тепер кухня: дві польові кухні і великий казан, в якому на дровах готують страви. На обід — чанахи. На прилавках — м’ясо, сало, домашні соління, овочі.

«Всі продукти несуть люди, — хвалиться «самооборонівець» Андрій. — Кілька тижнів тому тут всього було горами. Тоді все робили централізовано, збирали по людях і везли сюди, а тепер люди за власним бажанням підвозять провізію».

Андрій каже, що приїхав із Мелітополя Запорізької області. Має кілька спеціальностей: кухар, будівельник, слюсар. Місяць тому чоловік з головою поринув у політику. Брав активну участь у проросійських мітингах, організовував загони «самооборони». «Там мені світить 15 років за сепаратизм. Тут буду до перемоги — поки Україна не піде з мого дому. Сиджу тут, чекаю війська, щоб іти звільняти батьківщину. Я за те, щоб російські війська пройшли далі і звільнили Запорізьку область». Андрій свято вірить, що Україна винна у всіх бідах його регіону, а приєднання до Росії принесе благополуччя. «Мелітополь — край черешні, — веде далі співрозмовник. — Коли закрили кордон з Росією, продажі черешні різко впали. Ми не можемо заробляти, роботи немає. У нас сільське господарство розвинуте, але при закритих кордонах наша продукція гниє. Краще нехай Україна буде від нас подалі — нам вигідно з Росією дружити. Взяти історію: спочатку виникли Суразька (Судак) і Боспорська (Керч) Русь. Уже звідси пішли Київська, а потім Московська Русь. Тобто уже тисячі років тому тут жили росіяни, а вже потім — татари. Про це мало хто знає».

Однодумець Андрія — кримчанин Сергій (чоловік років за 40) — поповнив ряди народного ополчення, бо ненавидить євромайданівців. 19 лютого він приїжджав у Київ на Антимайдан. Уже наступного дня сім кримських автобусів на всіх парах тікали зі столиці. «У Корсуні-Шевченківському Черкаської області активісти Майдану спалили п’ять автобусів, — обурюється антимайданівець. — У нас кидали «коктейлі Молотова». Тоді 7 людей вбили, 70 пропали безвісти. Зараз ОБСЄ лізе у Крим. Чому їх не було у Корсуні-Шевченківському? Де була влада?».

Розповідь Сергія здивувала навіть його колегу Анд­рія. «Хіба когось вбили? Наші повернулися всі. Я їхав зі спортклубом».

Приймальник металу із Запоріжжя 33-річний Віталій на кордоні стежить за порядком півтора тижні. Його обурює те, що відбувається в Україні, теж хоче у Росію. Запевняє, що тут на добровільних засадах. Попри те, що чоловік наразі ніде не працює і ні копійки, як запевняє, не отримує за свою «громадянську позицію», курить одні з найдорожчих сигарет «Парламент». Помітила, такі ж сигарети курять військові і «дружинники». «Українську владу вважаю нелегітимною, — каже. — Її захопило фашистське угруповання, профінансоване Америкою. Як можна призначати людину міністром тільки за те, що їй дали по морді?!».

Віталій розповів, що кримська міліція тісно співпрацює із «самооборонівцями». «У нас міліція ближча до народу. «Беркут» повернувся з Майдану і сказав, що не хоче бути з тими, хто їх вбивав. Багато кримських «беркутівців» присягли на вір­ність Криму, дехто вже змінив форму. Ті, хто ще у синій, віддають шану минулому. Це справді сильний спецпідрозділ».

За дві години, поки спілкувалася з «самооборонівцями», помітила, що автомобільна колона просувається вкрай повільно. У водіїв перевіряють документи, обшукують багажники. «Водії із розумінням ставляться, — запевняє «самооборонівець» Андрій. — Якщо із документами на вантаж все гаразд, пропускаємо швидко. Днями затримали 11 бойовиків з Європи, серед яких була навіть негритянка-снайпер. Підготовлена група, щоправда, без зброї (!), їхала у Крим. Вчора водій якогось українського міністра намагався вивезти з Криму снайперський приціл, травматичну зброю, мав 5 номерних знаків на машину. Всі дозволи мав при собі. Сьогодні у машині виявили 250 кілограмів тротилу». «Самооборонівці» запевняють, що хабарів не беруть. «Вчора один водій пропонував 500 гривень, щоб пропустили без черги — не допомогло», — з гордістю каже Віталій.

Поспілкуватися із прикордонниками не вдалося, «самооборонівці» пояснили, що ті дуже зайняті і на розмови часу не мають. На прощання «самооборонівець» Андрій, який, коли дізнався, що я з України, аж побагровів, сказав: «Ми доб’ємося того, щоб Південь і Схід відійшли до Росії. Нехай Київ і Захід будуть окремо, нехай дохнуть з голоду. Якщо хочуть, хай ідуть у нашу сім’ю, але свої нацистські замашки тримають при собі. Так, я добрий, але, коли поч­неться війна, — буду вбивати, не роздумуючи. Зброя у нас уже є. І запишіть обов’язково — Європа може дати Україні лише одностатеві шлюби».

30 кілометрів до Джанкоя виявилися напруженими. Чи не кожні кілька кілометрів стоять даішники разом із «беркутівцями» у масках. У якийсь момент водій помітив «на хвості» військову машину. У бік кордону по зустрічній полосі прямують десять бронетранспортерів та кілька військових авто. «Думаю, буде війна. Навіщо все це треба було робити? Ще місяць тому спокійно їздив по всій Україні, де живуть мої родичі», — зітхає водій — корінний кримчанин.

Тим часом на залізничному вокзалі у Сімферополі ажіотажу немає. У довідковому бюро працівниця запевнила, що поїзди курсують у звичному режимі, жодних напрямків не зняли. Наразі пасажири без проблем можуть придбати квитки на всі напрямки України.

Донедавна на виїзді з Криму, у Чонгарі, був звичайний пост ДАІ...