Слава і злидні Коломиї

Вперше побувала у Коломиї, коли їздила на зустріч із довгожителькою, 116-річною Катериною Козак. Закохалася в місто з першого погляду. Вражає гуцульський колорит (сувенірні ятки, краєзнавчі музеї, де продають писанки), унікальна архітектура, чистота, багата історія. Одне з найстаріших міст Галичини було закладено на честь галицького короля, угорського королевича Коломана. Другий варіант: назву місто отримало від річки Прут (перша назва водойми — Мий), відповідно, місто назвали Коло Мия. Ще один цікавий історичний факт — у Коломиї був заарештований Іван Франко, який сидів тут у тюрмі три місяці.

Вулична торгівля... цвіте і пахне.

...Зі Львова до Коломиї добиралася автобусом п’ять годин. Від Івано-Франківська — 65 кілометрів. Це третє за величиною місто в Івано-Франківській області. Враження від автостанції (єдина у місті) не надто оптимістичні — обшарпане приміщення в радянському стилі. Звернулася до таксиста, щоб підвіз мене до центру. Чоловік правив ціну — 18 гривень: вартість одного кілометра — 3,5 гривні. Таксистів на вокзалі чи не на кожному кроці.

Їду в автомобілі. Водій пан Юрій розповів, що одна з найбільших проблем міста — затори на дорогах. Автошляхи треба ремонтувати, цього року мерія спромоглася полатати лише одну дорогу. Мовляв, на інші грошей бракує. Чоловік скаржиться, що через ремонт місто було паралізоване заторами. Проїжджаємо повз СШ№1. Звертаю увагу на добротний фасад. Пан Юрій розповів, що ця школа — не лише одна з найбільших у місті, а й має чимало вчителів з англійської. Як і в кожному місті, тут теж бракує дитячих садочків, соціальних спортивних залів.

Проходжу повз ратушу та центральну площу. Колись там стояв пам’ятник Леніну, тепер — Тарасу Шевченку. Мій “гід”, 20-річна місцева жителька Світлана, розповідає, що центральний проспект трохи псує “обличчя” Коломиї. Щоранку тут збирається чимало безпритульних, доходить навіть до жалюгідних картин злиднів: сніданок зі смітників. Вдень на площі — місце зустрічі студентів з ноутбуками та кавою, а також пенсіонерів, які жваво обговорюють останні політичні події.

Сувенірів у магазинах — на будь-який смак та розмір гаманця. Найбільшим попитом користуються писанки.

У центрі звертаю увагу на затишні кафе, літні майданчики уже прибрали. Зайшла випити кави. На відміну від Львова, ціни не кусаються. Кава “Американо” — 10 гривень, чай — 8. Порцію першої страви можна купити за 9-12 гривень, десерт — так само. У Коломиї побувала якраз у вихідні, коли вулицями їздять багато весільних кортежів, а у кав’ярнях усі місця зайняті. На одній з вулиць, що прилягає до центру, — стихійний міні-ринок квітів. Здалеку доноситься аромат осінніх хризантем, букет коштує 15 гривень, можна виторгувати за 10.

“У центрі на кожному кроці аптека, — розповідає Світлана. — Напевне, у нас стільки хворих людей? Є навіть окрема вулиця, де аптека на аптеці”. Побачила магазин одягу, вирішила зайти, щоб подивитися на модні новинки. “Маріє, не варто! Це дорогий магазин”, — відрадила гід. Але я наполягла на своєму. Подивилася на кілька цінників сарафанів та суконь, здивувалася: “Хіба це дорого? Ось цей сарафанчик коштує 420 гривень. Це ж “розпродажна ціна”. Пані Світлана відповіла: “При зарплаті тисяча гривень такий дрес-код жителям Коломиї не по кишені!”. Моя співрозмовниця розповіла, що чимало людей рятується від безробіття і складного життя, хто де може. Виїжджають на заробітки у Португалію, Іспанію, Італію, бо тут можна хіба що вижити, а не жити. Залишають дітей на бабусь, дідусів, присилають гроші на навчання в університетах. Раз на рік заробітчани стараються приїхати у гості до рідних. “Більшість студентів закінчують університети в Івано-Франківську чи у Львові, не знаходять роботи в Коломиї, їдуть до батьків за кордон шукати кращого життя, — жаліється Світлана. — У нас немає де працювати. Заводи (“Сільмаш”, металозавод, деревообробний) давно закрили. Тепер почали зводити деревообробний завод, відкрили гіпермаркет”.

Поспілкувалася зі студентами медичного коледжу. Вони нарікають на свої студентські будні. Два місяці ходили по різних медзакладах Коломиї, щоб пройти навчально-виробничу практику. За день стажування заплатили підприємству... 30 гривень. Щоб відбути тижневу практику, витягнули з гаманця 210 гривень. “Закінчую третій курс коледжу, не знаю, що робити далі, — бідкається студентка Валентина. — Роботи тут не знайдеш, грошей на вступ у медуніверситет немає. У нас тут немає розвитку, перспектив. Хіба що доведеться шукати заробіток за кордоном. Багато наших студентів після навчання поїхали у Польщу, миють у кафе посуд”.

Запитала пані Світлану, чи може собі хтось дозволити літній відпочинок. Дівчина із захопленням розповіла, що деякі жителі Коломиї влітку їдуть у Карпати. А відпочинок на морі за кордоном можуть дозволити собі лише поодинокі депутати міської ради та підприємці. Розваг у Коломиї не бракує. Дискотека у нічних клубах — 50-70 гривень. Іноді молодь відривається під пісні VIP-гуртів, зокрема “СКАЙ”.

Не розвагами єдиними. У Коломиї є чимало молодіжних громадських осередків, які переважно працюють при церквах.

Якщо будете в Коломиї, не забудьте завітати у єдиний у світі Музей писанки, який є візитною карткою міста. Оригінальність споруди в тому, що музей у формі пасхального яйця, розписаний орнаментом. У колекції — понад шість тисяч писанок з різних регіонів України. Згідно з результатами акції “Сім чудес України”, коломийський Музей писанки — на восьмому місці за голосами інтернет-користувачів та на сімнадцятому за голосами експертів. Щодня музей збирає у своїх стінах чимало туристів з інших регіонів України та з-за кордону, місцевих відвідувачів. Вхідний квиток —10-15 гривень.

“Як там наша львівська 500-літня писанка?” — запитала працівницю музею, коли купувала квиток. “Чудово, — відповіла жінка. — Експонат зі Львова відреставрували, зараз він зберігається у фондах. Невдовзі писанку покажуть відвідувачам”.

Перед тим, як вирушити у зали музею, завітала у сувенірний магазинчик, щоб придбати щось на згадку. За магнітик на холодильник із зображенням Музею писанки заплатила 20 гривень. Обереги з соломи, лози коштують 45-75 гривень, дерев’яні писанки-брелоки — 20-25 гривень.

Оглядаю експозиції пасхальних яєць. Писанка — домашній оберіг, який символізує достаток, щастя. У залах — особлива атмосфера. Відчуваю спокій, домашній затишок, хочеться забути про все на світі і довго милуватися експонатами. Один із залів модерний, на підлозі — скляна піраміда, по боках — виставкові тумбочки, декоровані вишитими рушниками. Також експонують стародавній гуцульський одяг та раритетні речі побуту, оздоблення кімнат.