Джерело надії

На честь двадцятиріччя із дня заснування “Джерела” у Львівському національному академічному театрі опери та балету імені Соломії Крушельницької відбувся благодійний концерт народного хору України імені Верьовки. Разом із хористами на сцені співали вихованці Центру, а завдяки “біжучій” стрічці їм змогли підспівувати глядачі. За два десятиріччя діяльності навчально-реабілітаційний центр “Джерело” підготував до життя понад дві з половиною тисячі дітей, переважно з дитячим церебральним паралічем. Центр змінив якість життя дітей та їхніх родин, допоміг зберегти сім’ї та пробує змінити світогляд людей навколо.

«Хор імені Верьовки вдруге виступав у Львові із благодійною метою — підтримкою нашого Центру, — розповідає директор навчально-реабілітаційного центру «Джерело» Мирослав Николаєв. — Частину власних гонорарів віддають на потреби закладу. Щорічно “Джерелу” потрібно близько чотирьох мільйонів гривень. З цієї суми 2,5 мільйона нам надають із бюджету міста, іншу частину коштів шукаємо самостійно, залучаємо благодійників».

За словами директора, поки що невирішеною проблемою є інтеграція у суспільство молодих людей, які досягли 35 років. У Центрі зазвичай перебувають діти із найважчими формами ДЦП, тож підшукати для них роботу вкрай важко. Торік заклад випустив трьох 35-річних вихованців, усі вони залишилися волонтерами “Джерела”, допомагають реабілітуватися таким самим дітям та молодим людям.

...17-річна вихованка закладу Анастасія Аннич у “Джерелі” із п’яти років. У дівчинки важка форма дитячого церебрального паралічу. На мої запитання вона лише зніяковіло і по-дитячому наївно усміхається. На пальцях показує, з якого віку відвідує заклад. Допомагає нам поспілкуватися її мама. “Настя пересувається у візочку, ходити не може, — розповідає “ВЗ” Людмила Аннич. — У Центрі доньку навчили стояти, що мене дуже тішить. Про діяльність “Джерела” довідалася, коли Настусі було два рочки, місця не було, тож ще три роки довелося чекати.

Ми почали відвідувати заклад, і у дитини з’явилися друзі, вона має можливість відвідувати виставки, акції, подорожувати, спілкується з ровесниками, тобто вдома не сидить. Спеціалісти Центру навчили нас адаптувати приміщення до потреб дитини. Ми збільшили місце у ванній кімнаті, прибили спеціальні поручні. У кімнати придбали такі столи, щоб їх рівень був комфортний для Насті. Дитина самостійно опанувала пересування на візочку. Тепер уже знаю, як її правильно вночі перевертати. Сон у мене чутливий, відчуваю, коли донька рухається, інколи буває, що й вісім разів дитину перевернути треба”.

“На комп’ютері займаюся”, — долучається до нашої розмови Анастасія. Дів­чині подобається подорожувати. Незважаючи на проблеми із транспортуванням та пересуванням, кілька разів відвідувала Польщу, не кажучи вже про численні поїздки Україною. “Ті емоції, які відчуває донька під час подорожей, устократ перевищують незручності. Неповносправність тіла не повинна робити життя таких діток неповносправним”, — впевнена Людмила Аннич.

У “Джерелі” дівчинці підібрали столові прибори зі спеціальними насадками для руки та навчили її харчуватися самостійно. Робити гігієнічні процедури та одягатися допомагає мама. Слухаючи нас, дівчинка демонструє уміння розстібати блискавку куртки. Мама Насті не працює, увесь свій час присвячує доньці та діяльності “Джерела”.

З досьє «ВЗ»

Навчально-реабілітаційний центр “Джерело” — благодійна установа, заснована у 1993 році групою батьків товариства “Надія” разом із громадянами Канади. Мета Центру — реабілітація та соціальна адаптація дітей з цереб­ральним паралічем, порушеннями психомоторного розвитку. За час роботи вихованцями Центру були близько двох з половиною тисяч дітей з особливими потребами. Нині у “Джерелі” перебувають 97 дітей та 45 молодих людей віком до 35 років. Шість автобусів щодня перевозять вихованців до Цент­ру і додому. “Джерело” надає фізичну, психологічну та соціальну реабілітацію, здійснює просвітницьку роботу та підготовку персоналу.