Без «фанери», під акомпанемент моря і дощику...

На чотири вересневі дні містечко Коктебель на Південному березі Криму перетворилося на столицю джазу. Здавалося, навіть шум моря змішався зі звуками джазових інструментів. На “Джаз Коктебелі” не почуєш “фанери”, тут — жива музика! Якісний джаз, свіжий морський бриз і, звичайно ж, чудові коньяки і вина від незмінного партнера фесту ТМ “Коктебель” — ось рецепт успіху фестивалю, який є найбільш значущим у Східній Європі. Цього року фестиваль у Криму розширився за рахунок різноманітних проектів у сфері сучасного мистецтва. Тисячі людей їдуть до Коктебеля не лише заради конкретних виконавців, а й насолодитися атмосферою останніх теплих днів і “позажигати” біля моря під акомпанемент чудової музики, переконалася журналіст “ВЗ”.

Коли мені запропонували поїхати на фестиваль джазової музики, зраділа, бо ніколи не брала участі у такому дійстві. Придбати квиток до Сімферополя — не так страшно, як мене лякали. А от дістатися зі столиці Криму до Коктебеля — справжня проблема. На автобусній зупинці черги до кас — як до Мавзолею. Стоять всі в одну касу, але квитки купують на різні напрямки. Зрозуміла, що до вечора до місця призначення не дістануся, — йду просто до водія. Прошуся хоч “пішки постояти”, аби тільки їхати. Водій не бере, каже: “Не положено!”. На моє благання, що робити, кличе якогось Колю. Щасливий Коля підбігає до мене, хапає мою сумку і зі словами “Сейчас поедем” мчить вперед. Біжу за Колею і кажу, що сама в машині не поїду. Перед тим наслухалась різних історій... Чоловік зареготав: “Размечталась!”. І пояснив, що у його “Мерсі” вже сидять шестеро осіб, йому ще треба одного.

За півтори години і 70 гривень Коля домчав до Коктебеля. Музика “рубає” з різних боків. Нашвидкуруч кидаю речі у номері і біжу на звуки джазу...

Цьогорічну музичну програму було представлено на трьох фестивальних сценах — головній Nu Jazz, Волошинській і Open Stage, яка працювала лише вдень і музику біля якої можна було послухати безоплатно. Спеціальним проектом “халявної” сцени Open Stage став Staropramen Czech Open Stage. Публіці презентували сучасну імпровізовану музику Чехії.

«Джаз Коктебель» з кожним роком набирає обертів. Фестиваль давно перестав бути місцем, куди приїжджають просто послухати музику. Публіка зі всього пострадянського простору їде у невеличке приморське містечко насамперед за атмосферою. Спостерігаю за народом. Хто приїхав раніше, йде займати місце “у партері”: майже перед самою сценою Nu Jazz розстеляють килимки, бо приїхали не на кілька годин, а на кілька днів. Публіка тут, як і музика, — джазово-хіпова: африканські плетені косички, тату на руках і ногах, пірсинг у найрізноманітніших місцях, кеди, шльопанці і широченні штани. Ніколи не думала, що у Крим на фестиваль може одночасно приїхати стільки народу! Причому фестивалила не лише молодь, а й люди старшого покоління. Слухали музику і цілі сім’ї з одно- і дворічними дітками. І це при тому, що вхідний абонемент на чотири дні на майданчик Nu Jazz коштував 649 гривень! І нікому не було холодно, хоча й вітер з моря так дув, що треба було одягати теплу куртку. Народ веселився, танцював і так верещав від щастя, що, здавалося, здригалася гора Кара-Даг. Підігріті хорошою музикою і якісними напоями, люди не відчували ані втоми, ані холоду. Традиційно протягом багатьох років партнером фестивалю залишається ТМ «Коктебель» — натуральні якісні коньяки та вина.

Вартувало прийти на майданчик Nu Jazz, де виступав геніальний мультиінструменталіст і композитор Патрік Вулф. Цього 29-річного хлопця називають скромним англійським вундеркіндом, а на його рахунку вже п’ять студійних альбомів і аншлаги на всіх континентах. З дванадцяти років Патрік творить незвичайну музику, а минулого року відсвяткував десятиріччя творчої діяльності.

Бажаним гостем “Джаз Коктебеля” залишається харківська група Pur:Pur, яка привезла на другий день фестивалю нову програму. Музику цього інді-поп-колективу можна порівняти з цукеркою: зворушливі пісні Нати Сміріної навіюють спогади про щось солоденьке і дуже легке.

Публіка буквально зірвалася аплодисментами, коли на сцену вийшов француз Ерік Трюффаз зі своїм знаменитим квартетом. Ерік Трюффаз — один із найвідоміших і найуспішніших джазових музикантів у світі. Його називають новатором, одним із прогресивних творців європейської імпровізаційної музики. Еріка Трюффаза порівнюють з Майлсом Дейвісом, хоча він скромно називає Майлса генієм, а себе — звичайним трубачем.

Не пасла задніх і українська група The Hardkiss, яка на фестивалі у Коктебелі відзначила два роки творчої діяльності. За цей короткий час українська команда завоювала популярність в усьому світі — група стала номінантом міжнародної премії MTV EMA у номінації “Найкращий український артист”. Солістка групи зі сцени вигукнула, що тепер вона знає — щастя є у Коктебелі!

Цього року на фестивалі вперше звучав кубинський джаз у виконанні Омара Пуенте — харизматичного джазового скрипаля з Куби. Ще будучи студентом Омар Пуенте став першою скрипкою Кубинського національного симфонічного оркестру. Вдень юний музика освоював класику, а ввечері і вночі грав сучасну кубинську музику у концертних залах і музичних клубах.

Хедлайнерами джазового фестивалю стали музиканти Red Snapper. Виступи попередніх виконавців серйозно затягнулися, тому на сцену знамениті джазмени вийшли після третьої години ночі. Відігравши програму, виконали кілька джазових композицій “на біс” і зустріли світанок з кількома тисячами своїх відданих шанувальників. Дехто, правда, не дочекався і слухав їхню музику уві сні — просто неба. А музиканти, які виступали у Коктебелі втретє, почувалися ніби у себе вдома: у перервах між піснями “банячили” просто на сцені і від душі висловлювали свою любов до фестивалю і публіки, яка їх палко підтримувала.

Якщо покинути майданчик Nu Jazz і, не поспішаючи, перейтися набережною, то за хвилин 15-20 можна дістатися до Волошинської сцени. Між цими двома локаціями також було весело, бо десятки самодіяльних музикантів збирали відпочивальників імпровізованими концертами. А обабіч — ятки, на яких продають солодощі, каву і до кави, домашні вина. Попри те, що погода не особливо балувала у ці дні, народ не розбігався. Перечекавши зливу під парасольками, знову грівся запальним джазом і напоями від ТМ “Коктебель”.

Волошинська сцена, вхідний абонемент на яку коштував 899 гривень на чотири дні, щодня була заповнена. Тут шанувальників якісного європейського джазу вперше потішив Хербі Копф — відомий джазовий басист і композитор з Цюріха.

Колись знаменитий Луї Армстронг переконував, що джаз треба просто розуміти. Однак музика Олега Писсаренка, видатного естонського гітариста і композитора, настільки природна і гармонійна, що не потребує осмислення. Музикантові, який виступав на Волошинській сцені, публіка аплодувала стоячи.

“Джаз Коктебель” завершився. Роз’їхалася фестивальна публіка, прихопивши зі собою нові знайомства, коктебельські вина і коньяки. Дехто відкрив для себе нову супермузику, яку, записавши на плеєри, слухатиме довгими зимовими вечорами, згадуватиме, як то “зажигалося” на фестивалі...