На сніданок - яблуко, на обід - редиска, на вечерю - авокадо...

“Високий Замок” уже писав і про вегетаріанця-сироїда, і про дівчину-вегана. Цих гастрономічних оригіналів об’єднує прагнення до здорового способу життя та любов до братів наших менших. Їхні харчові звички більш ніж суворі — відмова від м’яса, риби, морепродуктів, молока та меду. Здавалося б, куди вже суворіше? Та ні, є ще жорсткіша гастрономічна філософія ­ фрукторіанство. Представники цього стилю, окрім м’ясо­молочних та морепродуктів, відмовляються від горіхів, злаків та більшості овочів. Щоденний раціон — фрукти, ягоди і трохи зелені. Із представницею фрукторіанської течії харчування спілкувалася журналіст “ВЗ”.

«Я родом з Росії, народилася в Іркутську і жила там до 24 років, ­ розповідає 27­річна фрукторіанка Валентина Борисенко. ­ Переїхала до Південно-­Східної Азії, жила там два з половиною роки, а потім на літо поїхала в Україну, нині живу у Сумах. Влітку і восени планую жити в цих широтах, а на зиму і весну їхати у тропіки, подорожувати».

Валентина фрукторіанство практикує з травня 2010 року. До цього понад півроку була сироїдкою, кожен день, окрім фруктів та сирих овочів, їла або горіхи, або злаки чи бобові. У вересні 2009 року Валентина знайшла в Інтернеті інформацію про сироїдіння. “Наступні кілька днів помітила, що більше не можу їсти приготовлену їжу, ­ каже дівчина. ­ Після прочитання цієї інформації у мене не виникло думки, що “все, тепер стаю сироїдом!”. Просто була вражена, що мене все життя обманювали: мовляв, потрібно готувати, їсти м’ясо, харчуватися “збалансовано”, регулярно ходити по лікарях, пити вітаміни, таблетки. Раптом у мене відкрилися очі на все це. Більше не могла дивитися на всю цю “масу” у каструлях, сковорідках і холодильнику. Щось різко змінилося у мене в голові. Ось так стала сироїдкою — різко, абсолютно того не плануючи”. Проте і сироїдіння не стало остаточною крапкою у гастрономічній філософії дівчини ­ Валентина перейшла на фрукторіанство.

“Фрукторіанство ­ це не лише харчування, хоча починається все саме з нього, ­ впевнена Валентина. ­ Змінивши стиль харчування, починаєш змінювати усе інше. Тіло і свідомість очищаються, хочеться бути ближче до природи, жити за її законами”.

Фрукторіанка харчується три-­чотири рази на день. Вранці та вдень віддає перевагу соковитим і легким фруктам, під вечір чомусь ситнішому ­ до прикладу, авокадо. Вранці дівчина не їсть години дві­три після пробудження, а ввечері перестає ласувати за три-­чотири години до сну.

“Рідні та друзі сприймають мене нормально, ­ стверджує Валентина. ­ Мама моя уже понад рік як “майже” фрукторіанка. Тато став їсти менше м’яса. А ось перші півроку чи навіть рік усі дивилися на мене з осудом... Чого я тільки не наслухалася. І що здоров’я собі зіпсую, і що по лікарях почну ходити — та пізно буде, і що помру від виснаження. Нині ж мене часто у приклад ставлять, тому що позбулася хронічних ангін та інших захворювань.

За колишньою їжею не скучаю, хоча мені подобаються її аромати. Не подобається тільки, як пахнуть шкварки. Інші запахи мені приємні, особливо аромати вареної кукурудзи та гречки, фаршированих перців, свіжого хліба, булочок і пирогів, смаженого насіння, вареної і смаженої картоплі, шашликів, смаженої курки. Запахи подобаються лише як пахощі улюблених парфумів, їсти цього не буду”.

Що їдять фрукторіанці?

“Фрукторіанство ­ це харчування лише свіжими сирими фруктами, ягодами, фруктовими “овочами” (помідорами, огірками, болгарським перцем, кабачками, гарбузами) і зеленню, ­ каже фрукторіанка. ­ Вибираю несушені і незаморожені фрукти, краще сезонні. Влітку і восени — кавуни, дині, персики, абрикоси, нектарини, виноград, помідори, огірки, сливи, черешня, вишня, груші, яблука, полуниця, малина, ожина, шовковиця, аґрус. Взимку і навесні до цього списку додаю хурму, гранати, банани. З зелені їм кріп, листя салату, петрушку, шпинат, спаржу. Овочі їм рідко — віддаю перевагу редисці, моркві, капусті, солодким бобам, горошку, молодій кукурудзі. 99% раціону має складатися із фруктів, ягід, “фруктових” овочів та зелені. Не їм меду, сухофруктів, морської капусти і водоростей, не п’ю молока та чаю”.

Фрукторіанство і кар’єра

“Уже п’ять років як я не студентка, — ­ продовжує розмову Валентина. — ­ Після завершення університету (навчалася на логіста — ­ Авт.) працювала бухгалтером. Ця робота припала на моє становлення у фрукторіанстві. Спочатку усі дивилися на мене з диким нерозумінням, діставали запитаннями про те, коли ж я знову стану нормально харчуватися. На різноманітних застіллях співробітники намагалися “напхати” мене їжею, просили, щоб вина випила. У робочому столі два ящики відвела спеціально для фруктів, інші ­ для документів. Снідала на роботі, обідала і вечеряла там же, а потім ще вдома раз їла.

Після закінчення бухгалтерської кар’єри переїхала до Таїланду, потім ­ на Філіппіни, де вела фрукторіанський блог на острові Сомалі. Після цього вирушила у мандри ­ В’єтнам, Таїланд, Україна. Нині займаюся лише блогом, на роботу, у звичному усім розумінні цього слова, не ходжу. У планах ­ працювати у своєму фруктовому саду, вирощувати усе своїми руками, без будь-­якої хімії”.

Фрукторіанство та особисте життя

“У мене є молодий чоловік, ­ каже дівчина. ­ Він теж фрукторіа­нець. Навіть улюблені фрукти у нас однакові. Мені складно уявити союз фрукторіанця і людини, яка традиційно харчується. Думаю, це все­таки можливо. Я рада, що кожен із нас самостійно прийшов до фрукторіанства, а не так, що хтось один перетягнув на таке харчування іншого, тому що в таких випадках найчастіше людина повертається назад”.

Волосся не випадало, але схудла...

“Етап переходу тривав місяців з десять, ­ пригадує Валентина. ­ Я схудла. До сироїдіння і фрукторіанства важила 44-­47 кілограмів, через 9 місяців фрукторіанства вага знизилася до 40,6 кілограма. Після цього почала збільшуватися щодня грамів на 100. Нині при зрості 162 сантиметри важу 49 кілограмів.

Волосся не випадало, проте було висипання на обличчі. Зате потім шкіра стала чистою і свіжою, нині мені вистачає лише водою вмитися. Хоча до фрукторіанства доводилося використовувати безліч косметичних засобів — тоніків, гелів, лосьйонів, пінок”.

Коментар для «ВЗ»

Борис СКАЧКО,

дієтолог

Фрукторіанство як спосіб харчування можливе лише у кліматі, коли температура повіт­ря не падає нижче 35 градусів тепла. За такої погоди та стилю харчування організм не нагріватиметься і почуватиметься комфортно. Якщо ж температура повітря нижча від цієї позначки, то сповідувати фрукторіанство постійно не можна. Це загрожує проблемами із нирками, втратою імунітету, катастрофічним дефіцитом білків та жирів. Не можу сказати про середню тривалість життя фрукторіанців, але чим молодша людина обере цей стиль харчування, тим небезпечніше.