Місце для намету займали за кілька днів до фестивалю
ХV Лемківська ватра у Монастириськах на Тернопільщині зібрала понад 45 тисяч гостей!
Щороку на початку серпня Монастириський район на Тернопільщині перетворюється на лемківську столицю. Лемки з усього світу з’їжджаються до ватри, яку запалюють в урочищі Бичова. Адже саме на Тернопільщині проживає чи не найбільша лемківська громада в Україні. Цього року фестиваль “Дзвони Лемківщини”, чи, простіше, “Ватра у Монастириськах”, зібрав рекордну кількість відвідувачів. За оцінками учасників, за два дні фестиваль відвідало від 40 до 50 тисяч людей з різних континентів!
“Торік, за даними міліції, яка пропускала людей на ватру, було приблизно 42-45 тисяч. Цього року значно більше, — каже голова Світової федерації українських лемківських об’єднань, співачка Софія Федина. — Ми приїхали в суботу, то уже не було місць, аби зупинити автобус та встановити намет. Казали, що все було зайнято вже у п’ятницю ввечері — аби зайняти місце, люди приїжджали за кілька днів наперед. Приїхали не лише лемки, а й люди, захоплені лемківською культурою і тією силою єднання, яка відчувається на таких фестивалях”.
Лемківська ватра у Монастириськах — не єдина. У цей же час відбувається ватра в Канаді поблизу Торонто. За тиждень до того пройшла ватра в США. У третю неділю липня традиційно відбувається головна Лемківська ватра — у Ждині (нині територія Польщі), до того були ватри на Закарпатті, Івано—Франківщині... Лемківських фестивалів так багато, що неможливо встигнути на усі. Але при цьому кожна ватра збирає від кількох тисяч до кількох десятків тисяч відвідувачів. Такими масштабними фестивалями не може похвалитись жодна інша етнічна група українців.
“У мене враження, що якби не було депортації лемків з етнічних земель, то вони значно швидше асимілювалися б у польському суспільстві. Але ця трагедія об’єднала людей та активізувала інстинкт збереження свої ідентичності та регіональної особливості. Це дало поштовх до того, щоб наново почала відроджуватись лемківська культура. Розкручуючи, популяризуючи своє, лемківське, ми тим самим розкручуємо і загальноукраїнське. Адже лемки — це один з коренів українського народу. Без зайвої скромності можу сказати, що чи не найпопулярніші пісні в Україні — лемківські, — каже Софія Федина. — Люди потребують єднання, спільної забави, але щоб це не просто був рок-, поп- чи фолькфестиваль невідомо якого спрямування. Це об’єднання своїх. Бачачи, як нас багато, кожен відчуває, що ми — сила, яка може щось змінювати, щось робити, обстоювати свої права, берегти свою культуру”...
