Корова-«героїня» регулярно радує господиню двійнятами
Пані Катерина переживає, щоб її годувальниць хтось не врік
Доволі рідкісна новина з «тваринницького фронту»: на обійсті жительки одного із хутірців Перемишлянщини уже котрий рік корова привела двійню. Телята-близнята з’являлися у тутешньому хліві у 2009-му, 2010-му, 2011-му. Торік круторога «мати-героїня» зробила паузу, привівши на світ лише одне телятко. А тепер ось знову порадувала «дуетом» 91-річну пані Катерину та її 60-річну дочку Ганну.
Цьогорічні роди чорно-рябій корові Циганці далися складно — величенькі телята від породистого тата-бугая тяжко з’являлися на світ, тож змушені були кликати ветеринара. Щоб малюки зміцніли, господині тривалий час випоюють їх відваром льону.
Домашня худібка — велика мука і водночас велика розрада для цього сімейства. Пані Катерина жартує, що догляд за улюбленцями не дає їй умерти — бо змушує весь час бути у русі: заготовляти корми, годувати, доїти, чистити. За цими клопотами не помічають старості.
Корова та її потомство для пані Катерини є ще й категорією самоутвердження. У молоді роки жила у суцільній бідосі, не раз була на волосину від смерті, лише на старші літа, як мовиться, доробилася. Циганку та її щедрий приплід розцінює як подяку долі за свої поневіряння і стійкість.
Катерина Василівна згадує, що якось у «партизанські часи» в її хату нагрянула облава енкаведистів. Перевертали все догори дригом, шукаючи членів УПА. А дівчина у цей час непорушно сиділа на ляді (накривці), під якою був вхід у криївку. Якби виказала своє хвилювання, у живих не залишилися б ні партизани, ні сама вона…
Злидні постійно переслідували цю сім’ю. У післявоєнні роки пані Катерина не мала на чому спати, тож ходила по селі, випрошуючи у людей пір’я для подушки. Тепер подушки у неї стоять горою на ліжках, на півсела вистачить, всі — у вишитих наволочках. Господиня мріє, щоб на цих подушках спали лише добрі люди…
Попри слабке здоров’я, престаріла мати та її донька-пенсіонерка продовжують тримати своїх годувальниць. Тим самим матеріально підсобляють синам, що у Львові, а також собі — біля «багатодітної» корови життя веселіше…
Наприкінці зустрічі пані Катерина взяла у нас слово, що не будемо розповідати, де саме вона живе. Мовляв, після публікації понаїжджають до неї з «телевізії», «розтрублять» про її телят-двійнят по всій країні, — і, не доведи Господи, можуть вректи їх. А навіщо їй на старості нового клопоту?
